На городі довіряємо природі. Чудовий результат без клопоту й витрат!. Борис Бублик
вікенд і кожна хвилина у нього порахована. Але… встановімо подумки терези й почнімо розкладати на чаші плюси та мінуси.
На ділянку ллється дощ… добре! Кладемо гирку на чашу «плюси». Руки вільні – теж добре! На чашу «плюси» – ще одну гирку. А чаша «мінуси» – поки порожня. Але не треба поспішати. Придивімося до струменів, що падають хоч і з невеликої, та все ж висоти. Вони розбивають крихти ґрунту, мовби розпорошують його, дрібні частинки намокають, змикаються, і на ґрунті утворюється подоба лінолеуму – тонкий шар густого бруду. Цей шар практично перестає поглинати воду. Конкретно: проникненню води в ґрунт перешкоджає сила поверхневого натягу води (з природних рідин лише у ртуті ця сила більша, ніж у води). Новим порціям води треба ніби продавити «лінолеум». Це фізика, а не юриспруденція, де двоє суддів можуть винести два різних вироки, керуючись одним і тим самим КПК. Тут вирок воді однозначний: вона стікає у баюри, ямки, у будь-які низькі місця, а майданчик, що окроплюється вертушкою, перестає насичуватися вологою. І важку гирьку кладемо на чашу «мінуси». А вага першої гирьки на чаші «плюси» суттєво зменшується – «дощ» насправді виявився короткочасним.
Але і це не всі мінуси від вертушки. На завтра тонкий грязьовий шар висихає, так що з чаші «плюси» можна зовсім прибрати першу гирку – вартісного поливу ніби й не було. Потім на ґрунті утворюється кірка, шкоду якої усвідомлює будь-який городник, і на чашу «мінуси» маємо покласти ще одну гирку. Підсумок: на чаші «мінуси» лежать дві гирки, а на чаші «плюси» залишилася одна – городник заощадив час. На чому? Та ні на чому, на пшику. Він міг би заощадити більше часу, просто лежачи на тахті і зовсім не витрачаючи ресурсів.
Після критики на адресу вертушки треба нагадати попередження з першого розділу: не фанатіти, не бути ригористом. Так, вертушка погана, однак лише там, де є гола земля. Там, де ґрунт голий, вертушка може (за посередництвом ґрунтової кірки) радше висушити ґрунт, а не забезпечити його вологою. Але не треба боятися вертушки, наприклад, на газоні або на ретельно замульчованих грядках, тобто там, де немає небезпеки розпилення ґрунту. Правда, у цьому випадку треба враховувати, що через полив вертушкою повітря навколо рослин стає вологим і створюються сприятливі умови для грибкових спор. Тому, якщо вже користуватися вертушкою, то не ввечері, а вранці, щоб скоротити сприятливий час для грибків. Тобто треба рахуватися із загрозою грибкових захворювань. Словом, «думайте сами, решайте сами, иметь или не иметь». Краще все-таки у городі вертушку «не иметь».
Вернімося до розмови про згарища. Розумію, що читач міг лишитися здивованим. Куди ж подіти органіку, яку не можна спалювати та компостувати, а на грядку, при всьому бажанні, не покладеш бур’янів, що обсіменилися, обрізків винограду й малини, гілок дерев? Коли йдеться про органіку, яка недостойна місця на грядці, тоді можна говорити про утилізацію. У другій частині, в пункті «Безперервна родючість», буде розказано про раціональну, відповідну до природи утилізацію цієї органіки.
Друга вимога «Геть