Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода
бідняк. Не всі народжені для статків.
Коли математик, медик чи архітектор щасливий, то це щастя, ясна річ, залежить від природи, що народила його для того. А без неї він – бідолашна й смішна істота. Зі святим Богом низьке підноситься. А без Нього падає й високе.
Наше щастя всередині нас…[216] Нехай ніхто не жде щастя ні від високих наук, ні від поважних посад, ні від статків… Нема його ніде. Воно залежить від серця, серце – від миру, мир – від звання, а звання – від Бога.
Тут кінець: не ходи далі. Ось воно – джерело всякої втіхи, і царюванню його не буде кінця.[217]
Сродність до богослов’я
Хай же примножить Господь благовісників свого царювання! Хай відновить часи, описані в Ісаї: «Ви, хто пригадує Господа, не замовкніть».[218]
Хай засурмлять і вигукнуть ті, про яких Сам милостиво зволив питати: «Хто вони, що летять, як та хмара і немов голуби до своїх голубників?».[219]
Хай засяє отой найжаданіший день! «Уставай, світися, Єрусалиме!.. Бо темрява землю вкриває, а морок – народи, та сяє Господь над тобою…».[220]
Ці проповідники, немов бджоли із черв’ячків, народжуються зі студентів. Чи ти народжений, щоб бути студентом? Дивись, чи так воно насправді? Може, ти черв’ячок, але підроблений. З них народжуються трутні. Спершу вони з неабияким шумом ведуть свій хор, та під кінець бувають посоромлені й вигнані з Божого дому.
А може, ти народився до цього лиш почасти, а твоя головна сродність стосується іншої справи. Та й який із тебе проповідник, коли ти сам Божому Царству противник?
Стережися.[221] Перевір ретельно. Роздивись як слід… А коли воно справді так, і не марнославство, не прибуток, а сам Господь кличе тебе вродженою любов’ю до самої справи, тоді йди вслід за Ним і прибирайся до звання.
Облиш усі справи. Тому ти народжений до цього, що інші – до іншого. Тікай від гамору. Обніми самоту. Люби бідність. Цілуй чистоту. Дружи з терпінням. Вивчай священні мови.[222] Навчись хоч однієї твердо й будь у колі книжників, навчених для Царства Божого, про яких каже Христос: «Кожен книжник, що навчений про Царство Небесне…».[223]
Ось навіщо ці книжники вчать мови! Не бійсь! Голод, холод, ненависть, гоніння, наклеп, лайка й усякий труд не тільки стерпні, але й солодкі, коли ти народжений до цього. Господь твій – сила твоя.[224] Усе це зробить тебе тільки гострішим і крилатішим. Природне прагнення, ніби джерельний потік чи полум’я, швидше рветься крізь перепони.
Привітайся зі стародавніми поганськими філософами. Поговори зі вселенськими отцями.
Нарешті, підеш у землю ізраїльську, в сам Вифлеєм, у дім хліба[225] й вина, у священний храм Біблії, співаючи з Давидом: «Я радів, як казали мені…».[226] Як же небезпечно входити в цей чертог! Май одежу.[227] Омий руки й ноги. А вже потім сідай за цей безсмертний стіл. Та стережись! Не пхайся в сільницю разом із паном.[228] Пам’ятай, що це не твоя
Євангелія від св. Луки 1:33.
Книга пророка Ісаї 62:6.
Книга пророка Ісаї 60:8.
Книга пророка Ісаї 60:1–2.
Буття 24:6; Вихід 10:28; 34:12; Повторення Закону 11:16; 12:13, 19, 30; 15:9; 24:8.
Священними мовами в старовину називали гебрейську, грецьку й латинську.
Євангелія від св. Матвія 13:52.
Назва
Книга Псалмів 121:1.