Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
не відвідую. Читала книжку «Аліса в Країні див». Потім прийшли Хейда і Хава. Я з ними дружу. Хава – інгушка, дочка дядька Султана, має 13 років, а Хейда – чеченка, має 11 років.
Хейда з мамою та братиком нещодавно до Ґрозного приїхали – доти вони жили в російському селі. Хейда каже, там учителі в школах п’ють горілку. І страх що діється. Немає моралі. А тут у нас є мораль! Тож вони й приїхали сюди жити.
Хейда сказала, що в Росії тепер багато хто ненавидить чеченців і принижує. Діти-росіяни в школі б’ють дітей-чеченців. Тому що війна.
Хава і Хейда повідомили, що зі школи майже всі ходили дивитися на страту. Коли вбивали за шаріатським судом. Мами з дітьми ходили. Малят на шию посадили, щоб тим видніше було. А я сказала, що не пішла б. А Хейда сказала, що було цікаво.
Поля
Привіт, 7-й клас «А»! Уже три дні в школі. Уроків немає.
Учителі знахабніли. Не вчать. Прогулюють! У нас багато нових хлопців. Я невідомо ще за якою партою сиджу… Знову розбірки. Справи нікудишні.
Бувай!
Уранці йшов дощ. У школі не була. Дівчата обіцяли, а самі по мене не зайшли. Може, запізнювались? Хоча…
Останнім часом усе дуже дивне. Я прийшла в гості до чеченців: дівчинки Лунет, яка живе в будинку навпроти. У неї була вдома старша сестра Рита. Вони мене самі покликали. А потім Лунет сказала:
– Поліно, зачини двері в кімнату.
Я пішла й зачинила. Виявляється, за ними ще одні двері стояли. І двері на мене впали. Усі стали сміятися. Це в них жарт такий був. А я ледве підвелася з підлоги.
Лунет 11 років, але її сестрі Риті вже 16 років!
Я розвернулась і пішла. Яка тут дружба? Сама підлість. А Хейда книжку не повертає.
У класі є нова рудоволоса дівчинка – Кассі. Їй скоро виповниться 12 років. Її мама росіянка, а тато інгуш. З неї теж знущаються через росіянку-маму. Я вирішила з нею подружитись. Понесу їй завтра касету з піснями Алли Пугачової.
Ми з мамою посварились. І добряче. Мама мене боляче вдарила. І в мене кров пішла. Я їй цього не пробачу! Хоча не знаю.
До нас приходила Ася, сестра Патошки. Мама їй скаржилася, що я погано вдома прибираю. Навигадувала. Я підлогу намиваю у квартирі тричі, щоб блищала.
Мама так розлютила мене балачками та лайкою, що я теж їй відповіла образливо. Хоча не хотіла, вибачить мені Бог, і їй теж.
Мама нервова. Мабуть, тому що стара. Я знаю, що, коли вона мене лупцює, мені прикро, тільки поки боляче, а потім біль минає і образи нема. Я знаю, що все можна вирішувати по-доброму. А в мами здають нерви. Весь час кричить, б’ється.
Кассі теж на свою маму ображається. Усі мами б’ють дітей. Кассі за волосся тягають.
Але я така, що надовго не ображаюся. Це видно.
Польді
Була в школі. Уроки сьогодні були!
Дівчата-сусідки знову не зайшли по мене до школи. Я пішла з Асею. Вона в 10-му класі. До школи ми йдемо трасою серед машин. Дороги для пішохода немає. Іти півгодини. Нас у вікно своєї машини побачив директор школи. Підвіз, спасибі.
У класі я і Кассі сиділи на передостанній парті. Усі хороші парти зайняла банда Лур’є-Левиці.
Лур’є-Левиця