Сни Доброславу. Сергій Віталійович Кондратов
забуття і дівчина встигла лише подумати, що зараз все закінчиться. Серце сповнилося полегшенням людини, зробившої все, що було в її силах. Краще вже померти в бою.
Стук, короткочасний булькаючий хрип і тиша. Тільки потріскування садиби, що догоряє недалеко.
І тут усе припинилося. Ні болю, ні тяжкої тяжкості величезного тіла, ні кислого смороду чужого дихання. Нічого.
Вона не знала скільки часу пройшло, коли знову розплющила очі.
Труп татарина з перерізаним горлом. Над ним – чоловік у червоному. Довгий кафтан, сорочка, заправлена в криваво-червоні шаровари. Чи то від крові вбитого, чи то природний колір вбрання. На голові – шапка того ж кольору. У світлі факела, що висить біля стіни, усміхнене обличчя набувало спільного з одягом відтінку.
Схилившись над убитим, незнайомець схопив того за волосся. Поміж чорних кадрів мерця блиснув гострий ніж. Тут усмішка на обличчі чоловіка здригнулася.
– То ти все ще жива? – здивування у голосі звучала недоречно, ніби його власникові давно вже цьому розучився. – Боролася із мужністю справжнього козака, вражає. Тільки все одно здалася. Чому не спробувала втекти?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «Литрес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на Литрес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.