У черницях. Панас Мирний
Дівчина ти чи молодиця? Кажи!
Маруся тремтячи оступається за матір.
Кнуриха. Це моя дочка. Вона недугувала, нещасна. Ще й досі не оправилася, слаба дуже. Всього боїться, не лякайте її.
Сестра Серафима (грізно). А, оступаєшся? Ховаєшся? Від кого ж ти ховаєшся? Від господа милосердного криєшся? Куди ж ти сховаєшся? Не сховаєшся від його ока всевидящего! Кажи, що учинила… Боїшся? Дух темноти погибельний боїться ясного лиця праведного. Да воскресне бог и расточаться вразі єго!..
Маруся. Ох! Мамо… мамо. (Схиляючись на матір, омліває).
Кнуриха. Дочко моя, дитино моя! Не лякайся, моя сизая, це люди добрі. (До Марфи). Поможіть, будь ласка, довести мені її до стільця. (Марфа помагає Кнурисі усадити Марусю). Чи немає водиці хоч капельки… напитися їй, збризнути…
Сестра Марфа. Я зараз. (Швидко виходе і ввіходе з кухлем води).
Сестра Серафима (сіда собі одсторонь і, перебираючи чотками, вичитує). Яко исчезает дым… яко тает воск…
Кнуриха (дає води Марусі). Марусю! На, хлесни водиці. Промочи свої уста смажні. Ач – слаба яка. Казала: підождемо, дочко, поти вкріпишся хоч трохи, так ні. У черниці та й у черниці.
Сестра Марфа. Так вона до нас?…
Увіходе гуменя.
Вихід IV
Матушка гуменя. Мир вам, сестри. (Марфа і Серафима потупляють голови). Благодать господа нашого Іісуса Христа будь з вами!
Сестра Марфа і Сестра Серафима. Амінь.
Кнуриха (шепче до Марусі). Марусю! Марусю! Матушка гуменя,!? – Підведися, поклонися їй.
Маруся устає і кланяється.
Матушка гуменя (до Марфи). Сестро Марфо, що це за люди?
Кнуриха. До вашої милості прийшли. З великою просьбою до вас.
Матушка гуменя. З якою?
Кнуриха. Коли дозволите нам на самоті з вами побалакати.
Матушка гуменя (глянувши на їх, переводе очі на Серафиму). А ти, сестро Серафиме, чого?
Сестра Серафима. Милості прохати, матушко гуменя. Благословіть по миру поскитатися.
Матушка гуменя. Сього року, сестри, нам і в обителі треба буде попрацювати. Предстоїть великий труд господу: мир буде в нас і ми в миру. (Сестра Серафима, похнюпившись, закопилює губу). Так ти, молодице, хочеш зо мною на самоті побалакати?
Кнуриха. Коли ласка ваша буде нас вислухати.
Матушка гуменя. А то дочка твоя чи родичка?
Кнуриха. Дочка, матушко.
Матушка гуменя (до черниць). Вийдіть, сестри.
Марфа покірно виходить.
Сестра Серафима (виходячи, скоса дивиться на гуменю, кривить її). Мир буде в нас і ми в миру! (Виходить).
Вихід V
Матушка гуменя. Ну, кажи, молодице, яке там діло у тебе.
Кнуриха. Ми прийшли, матушко, прохати вас – прийміть нас до себе.
Матушка гуменя. Як до себе? У черниці?
Кнуриха. Еге.
Матушка гуменя. Ти вдова чи мужня жона?
Кнуриха.