Мотанка и баба Ворчиха. Сергей Николаевич Кабачный
ормуючи тулуб та голову. Потім обмотувала шию нитками, роблячи міцний вузлик.
Наступним кроком було виготовлення ручок. Вона взяла два тонкі шматочки тканини, закрутила їх і обмотала червоними та зеленими нитками, імітуючи рукава. На кінчиках зробила вузлики – маленькі кулачки.
Для створення косичок баба вибрала жовті та каштанові нитки Муліне. Вона розділила їх на пасма, сплела довгі коси та акуратно прикріпила до голови ляльки. Далі взяла шматочок червоної тканини, з якої зробила спідничку, а на фартушок вибрала зелений лоскуток, прикрасивши його вишивкою маленьких квітів.
Вишивала вона повільно, вкладаючи у кожен стібок тепло своєї душі. Нанизала червоні бісеринки на нитку, створивши намисто, яке прикрасило шию мотанки. Завершальним штрихом стала хустинка з білої тканини, на якій баба вишила маленькі маки та соняшники.
Закінчивши роботу, баба глянула на свою мотанку й посміхнулася. Лялька виглядала, наче жива, випромінювала доброту й тепло бабиних рук. Це була не просто іграшка – це оберіг, сповнений любов'ю та спогадами про дитинство.
Закінчивши створювати іграшку, баба ще раз оглянула мотанку.
– Все добре, але чогось не вистачає, – сказала вголос Ворчіха.
І тут збагнула: – Лялька ж не одягнута як слід! А де кожушок і шарфик?
Баба дістала зі скрині шматочок теплого хутра та різнокольорові клаптики тканини. Вона обережно обмотала мотанку хутром, зробивши їй маленький кожушок. Потім взяла червону стрічку й зав'язала її навколо шиї, зробивши ляльці красивий шарфик. Ще раз помилувалася на свою роботу і, задоволена, посадила ляльку на підвіконня.
А сама пішла порається по господарству, наспівуючи старовинну пісню й готуючи обід. Сонячне проміння падало на ляльку, наче на маленького захисника дому, який приноситиме радість і тепло всім мешканцям оселі.
Тільки-но сонечко пригріло, лялька ворухнула рученятами, покрутила головою, ніби озираючись навкруги. Побачивши відчинене вікно, вона стрибнула з підвіконня у садок, де росли квіти. Ромашки, троянди та чорнобривці були навколо ляльки. Далі виднілися яблуні та груші, що вже вбралися в кольори осені. Жовте листя тихо падало з дерев. Вітер підхоплював ці листочки, і вони летіли за край неба. Мотанка, ніби зачарована, дивилася на цю осінню картину.
Лісові пригоди
Йдучи стежкою за листочком, що летів, мотанка непомітно опинилася на краю лісу. А стежина вела далі в глибину лісу, який ніби кликав її до себе. Несподівано назустріч їй ішло, кульгаючи, зайченя. Воно голосно стогнало та плакало гіркими слізьми.
– Що сталося? – запитала мотанка Мотя у зайчика.
А той ще більше розплакався і, схлипуючи, сказав:
– Ой, я бідний зайчик, я став калікою, лапка болить, не можу ходити!
– Дозволь мені оглянути твою лапку, може, я зможу тобі допомогти, – сказала Мотя.
Мотанка уважно оглянула поранену лапку зайчика і промовила:
– Не плач, зайчику, я допоможу тобі!
Вона зняла з шиї свій шарфик, який їй подарувала баба Ворчиха, і дбайливо перев'язала ним хвору лапку зайчика. Зайчик відчув, як біль поступово зменшується, і подякував мотанці:
– Дякую тобі, добра лялечко! Ти врятувала мене від болю!
Мотя усміхнулася і промовила:
– Нехай цей шарфик зігріває тебе і надалі. Я завжди готова допомогти тим, хто цього потребує. Зайчик зрадів і підскочив від щастя. Він вирішив розповісти всім своїм друзям у лісі про добру мотанку, яка вилікувала його лапку.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «Литрес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на Литрес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.