SатирикоN (Pro i contra). Іван Драч
добре – честь яка!
Я ж бешкетник, хуліган.
Вчився добре, без доган,
Та змагав мене футбол.
Він забив би мені гол
По науці – все ж на п’ять!
Як же зараз доганять?
Дорогий Василю! Брате!
Де ж нам мужності набрати
І твоєї висоти,
Щоб так просто й чесно йти.
Ти – високо! Звіддаля
Покажи свого бриля…
Квадрат Малевича
Корінна киянка-пенсіонерка
Надія Іванівна Лобанова
Розповіла мені по дорозі
Про чорний квадрат Малевича
Стосовно сучасного пекла.
Чотири Президенти наші —
Два Леоніди, Віктори два
Створюють чорний квадрат.
Мусить біда наша перестати.
Мусить з’явитися світло
В проломі квадрату чорного
Створеного, злютованого
Чотирма Президентами.
Йшли ми з Володимирського собору.
Сто свічок купив для каплички.
Сто затятих думок
Роїлось в моїй голові.
Я запізнювавсь на презентацію
Альбому Миколи Стороженка.
Сто свічок запали мені
В проломі квадрату чорного!
В квадраті тунелю мовчали свічки.
Бодай одна свічечко, запалай!
Господи, Богом молю,
Зблисни мені!.. Одну свічечку!..
♦♦♦
Я стільки життів прожив у житті,
Мов кінь, толочився в зеленому житі.
Завжди був самотнім, у кожнім гурті.
Копита підковами не підбиті.
Коли ж їх підбили й пустили у світ —
О як заболіли жорстокі вухналі!
Та бив я підковами, гупав у лід,
Мені підкорялись засніжені далі.
Копита скришились, підковок катма
А як без копит, лиш відкинуть копита.
Зима коверзує, кепкує зима:
Яка ж вона мокра і несамовита.
Життя за життям загортає вона.
Змололось на біло столочене жито.
Там радість і біль, там покута й вина.
Все біле болить, усе болем прошито…
Солонцювати
«Солонцювати» – дієслово, яке повергає мене в націоналістичний трепет! Цього дієслова немає ні в російській, ні в польській мовах, про інші мови не йдеться, там його і не повинно буть. Сьогодні я солонцював. Давно вже підготував літр львівського оригінального світлого пива зразка 1715 року. З Теліженець привіз хабар – літр коров’ячого молока у пляшці з-під «Моршинської». Купив в’яленого ляща за 10, 15 гривень, зекономив гривень 10, бо такого ж ляща дядько в підземному переході продавав за 20-ку. Треба ж було осміліти настільки, що наважився знайти відкривачку і відразу ж, ще не встиг розпакувати моркву для Рекса, як нахабно підважив металевий кружалець і налив пиво, яке чекав уже тижнів два. За першим ковтком ще не брався за ляща. Спершу приготував їжу для Рекса і поставив йому в куток. Він узявся за роботу. Отоді я взявся за ляща. Скрутив голову як справжній катюга і став віддирати луску. Якою ж смачною була в’ялена риба за 10, 15 гривень! Яким же втішним був смак львівського оригінального!..