Кращі твори (збірник). Леся Українка
правдою згубила брата…
(Закриває лице покривалом.)
Частина майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибині, – храм, ліворуч – брама. Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан. Невеличкий гурток троянців посередині, межи брамою й храмом, радиться пошепки про щось. Всередині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри, – до нього найбільше звертаються ті, що радяться. Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах, тільки в Поліксени обрізані коси і непокрита голова, а Кассандра загорнена з головою в довге чорне покривало.
Кассандра (спиняє Поліксену й стає нерухомо)
Дивись, дивись, які непевні люди
зібрались там…
Поліксена Чого вони непевні?
То ж Агенор, Гелен і Деїфоб,
а серед їх Долон.
Кассандра Ох, і Долон!
Поліксена Чого ти так зітхнула й застогнала?
Кассандра Нічого, так.
Поліксена Не можеш ти забути,
що він тобі…
Кассандра Ох, Поліксено люба,
я не про себе думаю тепер.
Поліксена Про що ж?
Кассандра (складає з благанням до неї руки)
Сестричко, рідна, найдорожча,
молю тебе, благаю, не питай
і не примушуй говорити! Може,
се правда, що слова мої отрутні,
що й очі забивають людську силу!
Осліпнути я хтіла б, заніміти…
Ох, се було б таке велике щастя!
Поліксена Кассандро! схаменись! Де ж та людина,
щоб тішилась каліцтвом чи бажала?
Кассандра Ось тут вона, з тобою поруч.
Поліксена Рідна,
ходімо звідси!
Кассандра Ні, я не піду,
я мушу надивитись на Долона,
бо… ні, нічого… тільки надивитись.
Я не піду… не можу… ти ж іди,
коли ти хочеш.
Поліксена Я з тобою буду,
самій же так тобі не випадає.
Кассандра Кассандрі байдуже, що випадає,
що ні, – вона лиш те чинити мусить,
що їй на долю випало.
Тим часом гурток скінчив нараду і розійшовся. Долон, зоставшись без товаришів, наближається до обох царівен.
Долон Царівни,
вітаю вас.
(Хоче йти далі.)
Кассандра Долоне, стій!
Долон Що скаже
мені царівна?
Кассандра (збентежена, шукає, що б спитати. Вона увесь час, поки говорить з Долоном, має покривало низько спущене на очі, так що обличчя її сливе не видко.)
Я… хотіла, власне…
тебе спитати… чи тобі до мислі
були дари на поминках у нас
по Гекторові?..
Долон (трохи здивовано)
Так, я дуже вдячен
за ласку та за шану.
Кассандра Чом же ти…
не взяв тепер того щита з собою?
Долон А нащо був би щит?.. Чи ти на здогад,
пророчице?
Кассандра (злякано)
Ні, ні, Долоне, ні!
Долон (замислений)
Се правда, я піду в непевну путь…
та тільки щит розвідачу завада…
Я ж