Кращі твори (збірник). Леся Українка
взять її.
Кассандра На лихо взяв би!
Я не люблю тебе.
Ономай Полюбиш!
Кассандра Ні, ніколи
не полюблю того, хто так підступно
скористав з нашої недолі.
Ономай Хто так славно
твій край відрятував?
Кассандра Не квапся, царю,
то ще лежить у Зевса на колінах.
Ономай А якби стало так?
Кассандра Я оборонцю
хвалу і дяку склала б,
але за себе я б його кляла,
так як тепер клену, даючи слово.
Ономай Я бачу, ти, царівно, мудра!
«Хвала і дяка» – от і вся заплата.
Та се я дам якому злидареві
від свого столу м’яса, то й почую
хвали і дяки досить.
Кассандра Чи ти бачив,
як оборонця визволені славлять?
Ономай Не раз, не два! Скажу тобі, царівно,
що переможця і не так ще славлять
подолані. Я й те і друге знаю –
ціна обом однакова, бо все то
безсилля силу славить. Але силу
віддати за таке – збожеволіти!
Я не безумний. Голову нести,
губити військо, щоб «хвалу і дяку»
сказав хтось по-троянськи? Я се дома
почую по-лідійськи від жіноцтва,
як військо приведу назад без бою.
Мовчання.
Так що ж, царівно?
(Налагоджується йти.)
Кассандра мовчить, але, видимо, бореться з собою. Ономай бариться, завваживши се.
Деїфоб (увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру.)
Згода, сестро?
Кассандра Згода!
Ономай По щирості?
Кассандра Як голову нести,
губити військо ти готов за теє,
щоб я сказала: «Сі уста твої,
ся постать, сії очі», – добре, згода.
Коли твій люд готов своїх жінок
лишити вдовами, аби цареві
здобути наречену – добре, згода.
По щирості кажу!
Ономай Чудна у тебе,
Кассандро, щирість. Ну, та годі
змагатися словами, час іти,
щоб заслужити ділом надгороду.
Кассандра Які діла, така і надгорода!
Прощай же, Ономаю!
Ономай Будь здорова.
Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.
Поліксена (вбігає)
Кассандро, пробі, що ти наробила?
Кассандра Я мусила, сестрице, дати слово.
Поліксена Так ти дала? Так, значить, то неправда?
Кассандра (холодно)
Ти, Поліксено, чиниш, мов безумна;
не знаєш, за що і кориш і хвалиш.
Поліксена Хвалю за те, що ти вволила волю
і батька, й брата, і всії родини.
Кассандра То, значить, і твою?
Поліксена Та що ж, сестричко,
видима смерть страшна.
Кассандра А для рятунку
не варто жалувать, хоч і сестри?
Поліксена Але ж тобі там буде добре, люба,
царицею у Лідії багатій,
її ж недарма золотою звуть.
Кассандра На золото