Ігри долі. Іванна Боразан
вона в нього все ж таки буде. В будь-якому випадку Ніколас про це мріяв. Він не хотів, щоб стіни будинку пам’ятали інших жінок, окрім його дружини.
Ніколас Харт хотів мати свій особистий простір, про який мало кому відомо і де його ніхто не потурбує без дуже поважних причин. Це місце, де можна спокійно працювати. Ось і зараз він сюди прийшов з метою попрацювати над важливими документами, які потрібні йому на понеділок, тобто вже на завтра. Але чомусь працювати не хотілося. Вже обід, а Нік ще й половини не зробив. Не покидали його думки про Аню. Що таке з ним, він і сам не розмів. Ніколи в житті думка про жінку не заважала йому зосередитися на роботі. Робота для нього завжди була на першому місці. А тут? Сам собі дивується. Його навіть хвилює, чим вона зараз займається, чи думає про нього. Та що це з ним таке? Невже просте спілкування з дівчиною могло викликати такі емоції? Можливо, йому просто бракувало безкорисливого обміну словами з жіночою статтю.
Жінки завжди чогось хотіли від нього. Хтось бажав з’явитися з ним у суспільстві, заслуживши таким чином знаменитість і відкриття перед нею дверей багатих і впливових людей. Інші хотіли дорогих прикрас і одягу та рідко хотіли саме його. Напевне, тому він і став таким цинічним і егоїстичним. Даючи жінкам те, чого хотіли вони, він брав щось взамін. Здебільшого, вони розплачувалися своїми тілами. Нік ніколи і нікого не схиляв до цього, ініціаторами майже завжди ставали жінки. Вони дозволяли собою користуватися стільки, скільки йому захочеться. А коли Ніколасу котрась надоїдала або переходила межу дозволеного, у матеріальному він ніколи не відмовляв, а от своє холостяцьке життя він ніколи б не проміняв на сімейне життя з котроюсь із них. І коли мова заходила про одруження, він вввічливо з нею прощався.
Згодом жінки розуміли, що з бажанням одружити на собі одного з найбажаніших холостяків Америки, вони роблять тільки собі гірше. Тому вони насолоджувалися тим, що міг їм дати Ніколас Харт, але все ж таки десь глибоко, там у свідомості кожної з них, закрадалася думка, що все ж таки вона почує від Ніка пропозицію одружитися. Але цього так і не сталося. Жінки змінювали одна одну. Одна гарніша за іншу. Але Ніколас так і не одружився, діставши у суспільстві славу ловеласа і закоренілого холостяка.
Одного тільки разу у нього виникло бажання зв’язати свої стосунки з жінкою вузами шлюбу, але він вчасно зрозумів, що робить велику помилку. І у цьому йому допоміг «його величність – випадок». Якби ж вона виявилася тільки такою ж егоїстичною і меркантильною, як і усі інші. Якби ж їй були потрібні його гроші, його статус, його тіло. Ніколас давно змирився з такими реаліями. Але ж ні. Вона зажадала його життя. Їм було добре разом, можливо, це і не було коханням, але вони підходили один одному, розуміли одне одного. Чи тільки йому так здавалося? Ну що з того, що вона день за днем робила його біднішим на кілька тисяч. Зате щоночі він насолоджувався її шикарним тілом і її пестощами, перед якими не встояв би і священик. Але життя не завжди свято. Ця дама його серця встромила йому в спину ніж. Чого,