На заробітки до Італії. Олена Контуш
хоча напади істерики відбуваються більш спокійно. Друзі, які в перші дні трагедії хотіли чимось допомогти, згодом зрозуміли, що їм тут не раді. Та й хто може витримати цей погляд, повен самотності і болю- Хто може витримати сльози жінки, яка вже навіть не пам'ятає, чому вона б'ється в істериці- Чому вона постійно плаче- Здається, що вже нема виходу з цього чорного тунелю. Наталя жила своїм життям. Прокидалася і засинала в ліжку, з якого могла не вставати цілими днями. У квартирі ніхто не прибирав. Білизну ніхто не прав. Її існування зійшло до абсурду. Здавалося б, все закінчилося, але доля дарує завжди другий шанс. Це сталося після обіду в один з тих одноманітних днів, які проходили один за одним, не приносячи ніяких змін в життя Наталі. У двері подзвонили. Але вона, як завжди, не відреагувала. Повернулася на інший бік. Накрилася ковдрою з головою і продовжувала залишатися в ліжку. Та в двері продовжували дзвонити. Спочатку з інтервалом в дві хвилини, потім в одну і, нарешті, безперервно. Зі злістю і небажанням з кимось бачитися вона попленталась до дверей.
– Хто там?
– Наталю то я, Світлана. Відкривай.
Світлана – це ураган, який змітає все на своєму шляху. Світлана – не просто її найкраща подруга. Світлана найкраща людина, яку Наталя коли-небуть зустрічала в своєму житті. І тільки зараз вона відчуває, як їй не вистачало Світланиної підтримки. «Чому вона так довго не приходила?».
Наталя відкриває двері і кидається в обійми своєї подруги. І так добре і спокійно стало на душі. І сльози горохом котяться по обличчю. Наталя навіть не витирає їх, вона вже звикла, що обличчя завжди мокре і солоне.
– Наталю, не плач, я прошу тебе. Я приїхала, як тільки змогла. Не так то просто покинути роботу в Італії і повернутися додому. Але я це зробила. Заради тебе. Чуєш. Ми зможемо все пережити. Разом. Чуєш.
– Я не впевнена, що зможу витримати це все. Разом із Сергієм померла і я.
– Не смій так говорити. У житті можна витримати все, можна змінити все, тільки смерть не можна відмінити. Вона змінює наше життя. І тільки ми спроможні вирішити, якими будуть ці зміни.
– Я не хочу нічого міняти. Немає сенсу щось міняти.
– Це ти зараз так говориш, бо не усвідомлюєш всієї глибини проблеми.
– Якої проблеми?
– Проблеми: як тобі далі жити, коли ти втратила роботу, бо ти в депресії, де ти маєш жити, коли банк забере в тебе квартиру, бо ти не зможеш погасити кредит- Продовжувати перелік твоїх проблем?
– Світланко, а ти права. І що я маю робити?
– Ти поїдеш зі мною. Зміниш роботу, зміниш оточення. Зміниш місце проживання. Зміниш і почнеш все з початку. Навчишся жити без Сергія. Будеш жити так, щоб Сергій гордився тобою.
– Небо мені послало тебе. Це мій Сергій навіть звідти турбується про мене. Наталя взяла руку подруги в свої руки і зрозуміла, що від цього моменту все зміниться. Усе повинно змінитися і вона докладе зусиль, щоб так і сталося.
Бюрократичні клопоти зайняли трохи часу, але врешті-решт усе було