Звірослов. Таня Малярчук
тут непонятного? У Києві ти можеш стати будь-ким, ким тільки захочеш, або навпаки, стати ніким.
– Натаха, я не хочу стати ніким.
– Ти і не станеш. Главне не розпускати соплі і мати опрідільонну ціль. От дивися. Я офіціантка у нічному клубі, да? Но в мене є ціль. Я хочу стати адміністратором цього нічного клубу. Та шо там адміністратором?! Главним адміністратором! Поняла? У мене є опрідільонна ціль.
Капітоліна ворушить бровами. Так вона демонструє активну роботу думки.
– Від завтра я буду працювати в супермаркеті. У рибному відділі, – бубонить Капітоліна.
– Це непогано для начала. Багато хто пройшов через супермаркети. Але ти ж усвідомлюєш, що все життя не можеш там працювати? На рибі.
– Звичайно, не можу, – Капітоліна по-дитячому надуває губки. – Але в супермаркеті багато відділів. Можна раз у рік їх міняти для разнообразія.
– Ну ти дурна, прям як курка, Капітоліна!
– Не називай мене куркою, Натаха!
– Харашо, ти просто дурна. Сконцентруйся. Вибери собі яку-то ціль.
Натаха залізає в ліжко.
– Натаха, а як це зробити? В смислі, як вибрати ціль? Яку ціль?
– Я не можу вибрати її за тебе. Це твоє лічне дєло. Твоя жизнь.
Капітоліна вимикає світло і теж залізає в ліжко. Крутиться. Голова кипить від можливих життєвих планів.
– Натаха, ти спиш?
– Угу.
– Допоможи мені, умаляю! Придумай мені що-не-будь.
– Ну, стань директором супермаркету, наприклад.
Капітоліна вибухає реготом.
– Натаха, ти шо?! Куди мені?! Та я, чесслово, табличку множення знаю лише до семи.
– Велике діло. Виучи.
– Придумай щось інше, Натаха. Пожалуста.
Натаха незадоволено повертається до Капітоліни.
– Підемо легшим путьом. Подумай, Капітоліна, що ти любиш робити?
Капітоліна не довго розмірковує над відповіддю:
– Я люблю дивитися на себе в дзеркало і їсти «Київський» торт.
– Ну ти прям курка куркою!
Натаха відсувається до стіни і накривається ковдрою з головою. Капітоліна залишається сама в жорстокому світі невизначеності. Зажурено зітхає.
– Директором супермаркету я не стану, – міркує вголос Капітоліна, – але я можу стати ДРУЖИНОЮ директора супермаркету.
Капітоліна прочитала не так багато книжок, але ті, що прочитала, як одна, були про безсмертне неземне кохання. Капітоліна може вважатися спеціалістом із неземного кохання. Капітоліна сама – втілення кохання. Крихітне худеньке тіло, світле кучеряве волосся, задертий догори носик і великі зеленющі очі, не зіпсуті митарствами голодного розуму.
Фартушок і акуратний білий чепчик дуже личать Капітоліні. Вона стоїть поруч з гігантським акваріумом, у якому плавають такі ж гігантські чорні риби, і дивиться на своє відображення на акваріумному склі. Капітоліна собі подобається. Рибам теж. Риби зажурено туляться ротами до акваріумних стін, ніби просячи у Капітоліни дозволу на один поцілунок.
Коля, напарник Капітоліни у рибному відділі, вправно розрубує