Скарбниця народної мудрості. Сборник
не бути хазяїном.
Хто набакир шапку носить, той господарем не буде.
Що то за господар, що свого добра не глядить.
Господиня
Без господині хата – що день без сонця.
Буду господиня хоть над одним горшком.
Ґаздиня: три городи – одна диня.
Господиня три вугли в хаті тримає, а господар лиш один.
Два дими, два когути і дві господині ніколи не погодяться.
Дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті.
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
Коли є муки повна скриня, то й свиня господиня.
Лучче будь гарною наймичкою, ніж ледачою хазяйкою.
Господарювати, хазяйнувати, ґаздувати
Вже би ґаздував, якби віко жита мав.
Догосподарювався до дідівської торби.
Почав ґаздувати і не стало йому хліба.
Господарське око бачить глибоко.
Хазяйське око догляне більше, як чотири наймити.
В господарстві, як у млині, все щось туркоче.
В хазяйстві все знадобиться.
Гультяйство губить хазяйство.
До господарства треба також доброї голови.
Мале господарство – малий клопіт, а велике господарство – великий клопіт.
Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся.
Дохазяйнувалась Гапка до чортового батька.
Догляд, доглядати
Без догляду земля – кругла сиротина.
Не доглянеш оком – заплатиш боком.
Двір, подвір'я
В своєму двору і в собаки хвіст трубою.
Менше на дворі – легше в голові.
У всякім подвір'ї своє повір'я.
Добро
Добра такого: не знає, в чому й сходить.
Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.
Зарився в добрі, як свиня в багні.
За чуже добро вилізе ребро.
З чужого добра не строїть двора.
Не те добро, що припасеш, а те що наживеш.
Тільки й того добра, що на мені.
Чуже добро страхом огороджено.
Чужим добром ситий не будеш.
Як піде добро в двір, то саме йде, а як піде з двору, то хоч і ворота зачини, а не спиниш.
Хата
Без стовпів хата не стоїть.
Бодай і собака свою хату мала.
Збудуй хатку з маковини та для любої дівчини.
Ваша хата, ваша й правда.
Видко й хати, та далеко чухрати.
В порожній хаті сумно й спати.
В хаті наче гуси ночували.
В хаті, як у віночку, і сама сидить, як квіточка.
Дай, боже, одежу шиту, а хату криту.
Де мир, там і лад, там є в хаті благодать.
Дорогая тая хатка, де родила мене матка.
Із хати світа не оглянеш.
Коли з топленої хати іде, то й двері кидає.
Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати – хоч зимуйте.
Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена.
Надворі потеплішає, то й хата порозумнішає.
На ката й хата, як топить нічим.
На льоду тільки дурний хату ставить.
Нестатки гонять з хати.
Само нічого до хати не прийде, крім біди.
Така