Країни світу. Африка. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
жінки
Здобувши незалежність (1965) і ставши республікою на чолі з президентом, Гамбія почала бурхливу політичну діяльність. Вона утворила конфедерацію з Сенегалом під назвою Сенегамбія, що протрималася сім років, розпавшись у 1989 р. «Ображений» Сенегал через деякий час закрив кордони з «невірною сусідкою». Стосунки між ними і тепер залишаються напруженими. Каменем спотикання є контрабанда промислових товарів до Сенегалу через Гамбію, де значно нижче мито. У 1994 та 2000 рр. держава пережила воєнні перевороти, але, порівняно з іншими африканськими країнами, Гамбія – відносно спокійне місце.
Селяни просіюють арахис
Хамелеон – типовий мешканець тропічних лісів Гамбії
Природні умови не залишають мешканцям країни нічого іншого, як вирощувати арахіс, багато арахісу, бо лише він почувається тут добре. Через усю Гамбію тече однойменна річка, на берегах якої переважають легкі піщані грунти, ідеальні для горішків. У долині цієї річки місцями ще залишилися тропічні ліси, а більшість території країни вкрита високотравною саваною. Клімат екваторіальний з яскраво вираженими дощовим літнім та сухим зимовим сезонами. Це цілком задовольняє арахіс, основну експортну культуру країни – маленькі горішки приносять більше половини валютних надходжень до бюджету.
«Всі – на арахіс», – тривалий час Гамбія жила за таким принципом. Ще колоністи перетворили її на арахісовий край. Нині, незважаючи на активне запровадження інших культур, горішки залишаються на п’єдесталі. Окрім гамбійців, щороку на арахісові поля приїжджають близько 10 тис. сезонних робітників з найближчих африканських країн. Внесення добрив, заміна мотики плугом, сортовий посадковий матеріал – все це сприяє підвищенню врожайності. Але буває, що особливо засушливі роки всі зусилля зводять нанівець.
Однак самими горішками не наїсися. Для внутрішніх потреб гамбійці вирощують рис, просо, кукурудзу, проте повністю ними себе не забезпечують. Істотну допомогу надали місцевому населенню спеціально викликані агрономи з Тайваню, які поділилися секретами вирощування рису, щоб гамбійці могли готувати свою улюблену страву – рис із м’ясом або рибою. А останні виявилися добрими учнями й помітно збільшили врожаї цієї культури. Навчаються вони вирощувати також олійну пальму та лайма.
Панорама столиці
Гамбія – типова аграрна країна, з 1,3 млн чоловік населення, більшість яких живе в сільській місцевості. Єдиним великим містом вважається столиця Банжул, де мешкають 60 тис. чоловік. Воно виникло в 1816 р. під назвою Батерст. Тоді це був лише закладений англійцями пост в усті р. Гамбія. Поступово він виріс в охайне, сповнене своєрідного колориту містечко, а згодом став столицею та отримав ім’я Банжул. Тепер це місто з вузькими вуличками мало кому з відвідувачів нагадує столицю. Функції адміністративного та господарського центру взяло на себе більш сучасне місто Серекунда (фактично