Країни світу. Африка. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

      Втім, спокою в державі не було ще довгі роки. Антикомуністичні сили чинили опір уряду. На його боці виступали СРСР і Куба, а на боці опозиції – США і ПАР. Вторгнення військ ПАР на територію Анголи тривали аж до 1990 р.

      У 1988 р. анголо-кубинські війська нанесли нищівної поразки військовим частинам ПАР. У грудні того ж року між Анголою, Кубою і ПАР була прийнята угода про надання Намібії незалежності в обмін на виведення кубинських військ з ангольської території. Рада Безпеки ООН призначила комісію для перевірки виконання цих домовленостей.

      Але внутрішня ситуація в Анголі не покращилася. Опозиція вимагала від уряду створення в країні багатопартійної демократії. Натомість уряд запропонував амністію всім опозиціонерам. Вони з цим не погодилися і відповіли черговим озброєним виступом проти існуючого режиму. А після нападу партизан на кубинську військову частину Куба припинила вивід своїх військ з Анголи. Тільки в 1990 р. обидві сторони погодилися на суттєві поступки одна одній. Був призначений тимчасовий воєнний уряд, проголошено утворення багатопартійної політичної системи і необхідність перегляду конституції, введення ринкової економіки. Почався відхід від марксистсько-ленінської ідеології. Перші демократичні вибори були призначені на 1992 р. Результати їх не задовольнили опозицію. Знов спалахнула громадянська вій на. Незважаючи на втручання Ради Безпеки ООН, політична нестабільність в Анголі триває. Вона поглиблюється намаганням провінції Кабінди відокремитися від республіки. Сепаратистський рух тут пов’язаний з головною силою ангольської опозиції – Національним союзом за повну незалежність Анголи.

      Незважаючи на всі ці події, Ангола визнана у світі на рівні найбільших міжнародних політичних утворень. Вона є членом ООН, Організації африканської єдності та Спільноти розвитку Півдня Африки.

      Сучасна Ангола вважається парламентською республікою. На її чолі стоїть президент. Законодавчий орган – парламент, який тут називають Національними зборами. Країна поділена на 18 провінцій, якими керують губернатори і місцеві законодавчі органи. У свою чергу провінції поділяються на ради, комуни, округи, райони і селища.

      Столицею республіки є Луанда – найбільший порт країни. Тут мешкає понад 2 млн жителів. Найбільшими адміністративними, економічними і транспортними центрами внутрішніх районів держави вважаються Самбо, Маланже, Лубанго і Куіто.

      Офіційною мовою є португальська. Державна грошова одиниця – кванза.

      Панорама Луганди