100 знаменитих людей України. Оксана Очкурова
указ про нагородження акторки орденом «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеня.
Одного разу на зустрічі з глядачами Микита Михалков сказав, що є акторки, які родину, дитину не проміняють на гарну роль. І, обернувшись у бік Гурченко, додав, що вона «за гарну роль може підпалити свій будинок, сама принесе гас, – потім буде каяття, суд, але роль вона зіграє».
У неї було доросле дитинство, життя, яке складалося зі злетів і падінь, а в зрілість вона прийшла з душею захопленої дитини, якій усе цікаве і нове. Людмила Марківна досягла всього, про що мріяла маленька харків'янка Люся – грати, співати, танцювати, – вона стала Актрисою.
Данило Романович (Галицький)
(народ. 1201 р. – пом. 1264 р.)
Князь Галицький і Волинський, видатний полководець і державний діяч, перший український король.
«Із блискучою мужністю, славолюбством, спадковим у племені Ізяславовому, Данило поєднав здатність до великих державних задумів і до державної розпорядливості; із твердістю, умінням неухильно прагнути до раз запропонованої мети він поєднував м'якість у поведінці, розбірливість у засобах, у чому походив на друга діда свого, Ізяслава, і різко відрізнявся від батька свого, Романа», – писав про Данила Галицького відомий російський історик С. Соловйов.
Його державна діяльність тривала 59 років, хоча прожив він 63 роки. Чотирирічним вступив Данило Романович на цей великотрудний шлях, продовжуючи справу свого батька – знаменитого князя Романа Мстиславовича, правнука Володимира Мономаха по батьківській лінії й онука польського князя Болеслава Кривоустого – по материнській. Політичний світогляд Романа був дуже широкий. Не обмежуючись перемогами над внутрішніми ворогами, він почав успішну війну з половцями, зав'язав дружні відносини з Візантією. З ним змушені були рахуватися правителі Угорщини, Польщі та Литви. Загинув Роман Мстиславович як справжній лицар – на полі бою, 1205 р. На руках у молодої княгині Анни залишилися двоє синів – молодшому Василькові виповнилося два рочки, старшому Данилові – чотири. Переставши відчувати сильну князівську руку, боярська опозиція, з якою так довго боровся Роман, відразу змовилася проти його спадкоємців.
Удова Романа звернулася по допомогу до угорського короля Андрія II. Прислані ним війська тільки на короткий час відновили порядок, але коли вони пішли, непокірливі бояри покликали на галицький стіл Володимира Ігоровича. Княгиня з дітьми змушена була тікати у Володимир (на Волині). Але й там не знайшли вони притулку. Довідавшись про намір місцевої знаті видати їх новому галицькому князеві, Анна із синами тайкома, через пролам у міській стіні, залишила Володимир.
Юних Романовичів і їхню матір прихистив у себе Лешко Краківський. Незабаром Данило був відправлений до Угорщини, де й пробув до 1211 р. У цей час Галичина і Волинь страждали від міжусобних воєн, набігів ятвягів і литовців. Народ і навіть частина знаті все частіше згадували про синів Романа, які перебували у вигнанні. Налякані різаниною, що її влаштували Ігоровичі в Галичі,