Паморочливий запах джунглів. Юрій Покальчук
в мандри. Він літав вузенькими вуличками Сурабаї, як скажений. Я весь час боявся, що він на когось наїде, а він лиш сміявся у відповідь, і все було гаразд. Вони всі там так їздять, але оскільки майже не п'ють, то реакції водійські в них бездоганні.
Я потрапляв з ним у дещо вищі, чи, скажімо, середні верстви індонезійського суспільства – у гості на день народження до якогось місцевого поміщика за двадцять кілометрів від міста, у пристойні, хоч недорогі, ресторани, всього двічі у бордель, але доволі дорогий – для вищого класу, і так минуло ще пару місяців.
Одного разу ми поїхали кудись за місто на виставу традиційного яванського театру масок. Актори були всі чоловіки. Тут лиш чоловіки могли грати в театрі – така традиція – і мені було дуже дивно бачити хлопців, що грали жіночі ролі в жіночому вбранні. Вистава була дивна, рухи акторів ніби штучні, спеціальні маски означали зразу характер героя і його можливі дії.
Пізніше я купив собі зменшені форми цих масок і ще й досі часом на них дивлюся, як на відзвук минулого і символіку культури, якій багато більше років ніж нашій.
На дні народження у того можновладця я почув тост, в якому цитувалися слова з відомої індонезійської легенди:
«Тому, хто шукає добра і взаємної дружби, допомагають всі сили природи, слова його чує і вчинки його одобрює весь світ. Сили Дружби і Любові обертають всесвіт, і в цю вічну круговерть, підкорюючись волі богів, буде втягнуте все живе на землі.
Людина повинна любити й поважати Людину!
Тому я закликаю вас усіх – нехай наші серця будуть просвітлені і теж відізвуться одне в одному і до нашого ювіляра Добром і Чесністю, щоби мирним і радісним стало наше життя, щоби під промінням Дружби і Любові квітло наше життя!»
Мене вразили ці слова. Ось що в основі давніх культур, ось що є базою для прадавніх вірувань південних народів, цьому випадку яванців, – високі почуття гуманізму – Дружба і Любов!
Це був якийсь піздець!
У нас теж говорили всякого, але зовсім інакше – а отак про дружбу і любов – ні! Це було моє! Я був з ними! Я був їхній теж!
Такі емоції я зустрічав лише у Ремарка і Гемінґвея – оспівування чоловічої дружби, за якою не стояло сумнозвісних підозр кінця двадцятого століття, що якщо двоє чоловіків часто спілкуються чи кудись разом ходять чи їдуть, то обов'язково вони трахаються.
Любов трохи ширше і більше поняття, ніж Кохання, бо любов і до брата, і до матері, і до друга – це широке гуманне почуття добра, а кохання – це конкретна емоція, напряму пов'язана з прагненням іншого тіла.
Простіше – любити собаку можна, а кохати… всяке трапляється, але…
Зрозуміла річ, може бути всяке. Нині всі про все знають. Але тіні божевільних підозр і перетворення таємниці сексу на буденне явище з виставлянням всієї брудної обісраної за завафляної білизни всім напоказ – насправді бридить.
Папараці – про життя відомих людей – хто, коли, чому, з ким, і скільки, і як….
Втрата таємниці – втрата значної частини почуття. Приватне життя – інтим, право любити