Польоти без пілота. Ярослав Рачковський
ху. Роман як пілот теплового аеростата контролював процес і зрідка вносив певні корективи у дії Юрія та Олександра.
Передусім старший в екіпажі зателефонував у місцевий підрозділ служби аеронавігаційного руху і підтвердив намір здійснити політ, заявку на який було надіслано напередодні. Далі Роман запустив угору метеозонд, тобто, кульку, заповнену гелієм, щоб дізнатися, куди дме вітер на різних висотах. Після цього величезну оболонку повітряної кулі розклали на траві та прикріпили до кошика і пальника. І майже відразу за допомогою вентилятора почалося нагнітання в оболонку прохолодного ранкового повітря. Коли воно частково наповнило кулю, пілот запустив гучний пальник для нагрівання повітря і спрямував полум’я в отвір оболонки. Куля стала досить стрімко набирати свою основну форму і невдовзі вже прагнула змінити горизонтальне положення на вертикальне. Команда не перешкоджала цьому, водночас акуратно та впевнено притримувала тепловий аеростат.
Невдовзі підготовчі роботи були успішно завершені і настала урочиста мить, коли пілот звернувся до молодої пари, яка з нетерпінням і трепетом очікувала старту:
– Друзі, ласкаво просимо вас зайняти свої місця на борту повітряної кулі та приготуватися до польоту!
Хлопець і дівчина підбігли до кошика і зовсім скоро опинилися у ньому. Роман обмінявся з членами наземного екіпажу кількома фразами, віддав команду про старт, увімкнув пальник на більшу потужність, Юрій відв’язав линву, якою куля була прикріплена до автомобіля, а Олександр відпустив гондолу, після чого літальний апарат відірвався від землі і став невпинно та плавно набирати висоту. Яскраве видовище початку польоту теплового аеростата на тлі древнього замку приємно вражало. У думках пасажири наче поверталися на кілька століть назад, коли відважні першопрохідці робили важливі кроки на шляху до здійснення дуже давньої мрії людини про політ над землею. І це були тільки перші секунди польоту, а попереду на закоханих повітроплавців очікували ще дуже багато розкішних вражень.
У той час, коли куля піднялася над селом Замковим на сотні метрів, сонце вже досить яскраво освітлювало навколишню багату на різноманітні принади місцевість. Були тут і затишні водойми, і височини, вкриті зеленню, і навіть стрімкі скелі. Дівчина дістала зі сумочки камеру, увімкнула її та стала фотографувати і знімати на відео численні мальовничі краєвиди. Не оминула увагою себе та коханого, зробивши на пам’ять кілька колоритних селфі.
– Хоча сьогодні ранок досить прохолодний, та під час польоту це майже не відчувається, чи не так? – пасажир аеростата звернувся до своєї дівчини.
– Так, дійсно, – погодилася вона, а після нетривалої паузи запитала у пілота, – цікаво, а з чим це пов’язано?
– Справа у тому, що повітряна куля рухається зі швидкістю вітру, тож він не створює дискомфорту для тих, хто перебуває на її обладку, – охоче пояснив Роман і додав, – окрім цього, тепло від полум’я пальника поширюється не тільки в оболонку, але й у кошик, підтримуючи тут у ранковий і вечірній час, коли зазвичай відбуваються польоти, комфортну температуру.
– А чому кулі зазвичай запускають вранці та ввечері? – задав запитання юнак.
– Справа у тому, що вдень теплої пори року значно підвищується сонячна активність, яка формує через нерівномірне нагрівання землі потужні висхідні та низхідні потоки повітря, а це робить політ менш керованим. Натомість узимку польоти проводять протягом усього світлового дня.
– То взимку повітряні кулі теж літають? – не приховувала подиву дівчина.
– Так, звісно, тим паче, що польоти сніжної зимової пори мають свої родзинки. Особливо захопливо долати повітряні простори, коли довкола падає легкий сніг.
…Тепловий аеростат летів все далі й далі, то трохи набираючи висоту, то дещо наближаючись до землі. У такий спосіб досвідчений пілот ловив повітряні потоки, які дозволяли йому дещо змінювати напрямок польоту та скеровувати кулю до місцини, де запланував зробити для своїх пасажирів приємний і вишуканий сюрприз. Так от, невдовзі літальний апарат стрімко здійнявся над однією зі скель, після чого став плавно опускатися над водною гладдю ріки з кам’янистими берегами. Повітряне судно все знижувалося і знижувалося, а пасажири ніяк не могли второпати, що відбувається. Невдовзі до поверхні річки залишилося метрів двадцять, потім десять, зрештою аеростат ефектно торкнувся водойми дном кошика і майже відразу рушив угору під радісні вигуки юнака та дівчини, тодішні щирі емоції яких важко передати словами. При цьому ніхто навіть ніг не намочив. Це була майстерна робота справжнього пілота-віртуоза.
Несподівана пригода під час польоту додала наснаги та адреналіну закоханій парі і молоді люди, які від старту трималися за руки та оглядали краєвиди, тепер зустрілися поглядами та обійнялися. Тоді хлопець зрозумів, що саме час виголосити надзвичайно важливі слова, заради яких значною мірою затіяв прогулянку повітряною кулею зі своєю дівчиною.
– Кохана, – ніжно та з деяким хвилюванням у голосі звернувся до неї, – раніше я багато говорив про свої почуття до тебе, але ніяк не міг наважитися запропонувати тобі бути разом по-справжньому. Та сьогодні романтична