Вагон №13. Вікторія Андрусів
політики та громадські діячі»…
Напруживши слух, Тоня перемкнулася з роздумів про свою невтішну долю на події, які наразі відбувалися в столиці. Інтуіція підказувала, що дивна чоловікова поведінка певним чином пов’язана з тим, що відбувається наразі за тисячу кілометрів від невеличкого прикордонного містечка, в якому стосовно сенсаційних новин завжди панував повний штиль. А тим часом ведуча на екрані тарабанила текст, що висвічувався перед нею на невидимому глядачам моніторі.
– Причиною демонстрації став факт, що прем’єр – міністр держави несподівано для всієї країни повідомив про припинення підготовки до підписання угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. Несподіваним воно стало після року публічної і в загальному результативної підготовки до цієї угоди…Президент безліч разів заявляв, що угода буде підписана за будь-яких обставин. Євросоюз вимагав від України виконання двадцяти однієї умови для Асоціації. Україна виконала дев’ятнадцять, залишивши невирішеним питання Юлії Тимошенко.
Звільнення ув’язненої загрожує президенту втратою влади, з чим і пов'язують припинення підготовки до Асоціації не з економічних, а з політичних причин. Кількість людей на майдані збільшується з кожною годиною. Народ прибуває з різних куточків країни й налаштований рішуче. Здебільшого це – студенти, які прагнуть відкритого спілкування з Європою, а саме отримати можливість здобувати освіту й роботу за межами країни. Варто додати, що рівень безробіття у країні складає на сьогодні…
. – Так ось воно що! Ось чому Михайло підірвався спозаранку і помчав на роботу! І справа найвірогідніше не у саміті… Коли Михайло забуває пов’язати краватку, значить справді смаженим пахне… У нього нюх розвинений більш, аніж у мисливського вартового пса. – Тоня цілком забула, що за хвилю до того збиралася ще трохи поманіжитися у ліжку. Вслухалася до кожного слова, яке викочувалося горошинами, немов реперський речитатив, з уст зосередженої дикторки. Тоня не була байдужою до політики, позаяк частенько телевізор складав єдине її оточення. Часом забувалася і навіть примудрялася з ним розмовляти. Всотувала у себе, немов губка, інформацію найрізноманітнішого штибу. Відтак, завдяки телевізору скидалася на інтелектуально підкуту, зрідка супроводжуючи чоловіка на робочі корпоративи.
Наразі Тоня переживала шок. Про те, що у країні точиться неспокій, знала. Проте, відвертий бунт – це вже занадто… Витягла з-попід ковдри пульт і взялася клацати кнопками – на всіх каналах віщували те саме. І Тоня раптово збагнула: у країні справді назріла біда.
Вимкнувши телевізор, потягнулася до телефону, що валявся обабіч ліжка. А що, як подзвонити Михайлові – нехай все роз’яснить. Однак вчасно спохопилася – напевно це його роздратує. Підвелася, накинула на точені плечі пенюар і, підійшовши до вікна, вдивлялася у ранкову осінню сірість… Незабаром – зима, і так хочеться, аби вся прилегла до будинку територія тішила око зеленню