Проклята краса. Дарина Гнатко
мамині худі плечі, – ну що ви так ридаєте, я ж не на край світу їду, а тільки в місто, а воно ж поряд.
Ярослава захитала головою.
– А для мене й місто, то вже той край світу, – скрізь сльози зізналась вона, а потім відхилилась від Ганнусі, взяла у свої шерехуваті, мозолисті долоні її лице, вдивилася в нього з жадібністю та любов’ю. – Яка ж ти в мене красуня, доню, чисто намальована. І що ж то чекає на тебе в того Данила? Що в місті тому чекає? Я день та ніч молитиму Господа, щоб послав тобі щастя й захистив на усіх шляхах. І ще… – вона невпевнено стихла, з незрозумілим для Ганнусі сумнівом вдивляючись у її лице й мов не наважуючись сказати тих слів, що так і рвались з її вуст. Потім наважилась й видихнула: – І ще я хотіла б подарувати тобі дещо на згадку… якщо візьмеш. – Й тремтячими пальцями витягнула з простенької своєї сірої кофтини мідну дощечку, котра виявилась іконою.
Ганнуся поглянула на ікону досить байдуже. Головним для неї було те, що ця річ від мами.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.