Хірург. Тесс Ґеррітсен
не спілкувалися у чаті?
– Розмовляти із безликими незнайомцями – гадаю, це не зовсім моє.
– Іноді, – тихенько продовжила вона, – безликий незнайомець – єдина у світі людина, з якою ви можете говорити.
У цих словах він почув усю глибину її болю, але не знав, що відповісти.
За якусь мить Кетрін глибоко вдихнула і відвела погляд від Мура, зосередившись на своїх руках, складених на колінах.
– Ми зустрічаємося раз на тиждень, у середу, о дев’ятій годині вечора. Я заходжу в Інтернет, обираю сайт, вписую ПТСР, тоді womanhelp. І потрапляю до чату. Я спілкуюся з іншими жінками, друкуючи повідомлення. Наші слова з’являються на екрані, де всі можуть їх бачити.
– ПТСР? Я так розумію, воно розшифровується…
– Посттравматичний стресовий розлад. Буденний медичний термін, який описує те, від чого потерпають учасниці чату.
– Про яку травму йдеться?
Вона підняла голову і глянула йому в очі.
– Зґвалтування.
Здавалося, що це слово повисло між ними, самим своїм звучанням електризуючи повітря. Одне жорстоке слово, а відчуття таке, ніби хтось ударив.
– Ви заходите до чату через Ендрю Капру, – ледь чутно сказав Мур. – Через те, що він зробив з вами.
Вона здригнулась і відвела погляд.
– Так, – прошепотіла Кетрін.
Вона знову дивилася на свої руки. Мур спостерігав за нею, а в самого всередині закипала лють на того, хто зробив це з нею. Адже Капра розтерзав її душу. І Мур раптом замислився над тим, якою Кетрін була до нападу. Лагіднішою, дружелюбнішою? А може, вона завжди цуралася близьких контактів із людьми, наче квітка, скута кригою?
Вона випросталась і продовжила:
– Саме там я і зустріла Елену Ортіз. Звісно, тоді я не знала її справжнього імені. Я бачила тільки її нікнейм, Поузі П’ять.
– Скільки жінок перебуває в цьому чаті?
– По-різному. Деякі зникають. Час від часу з’являється кілька нових імен. У будь-який вечір нас може бути від трьох до десяти.
– Як ви дізналися про цей чат?
– З брошури для жертв зґвалтування. Її роздають у всіх міських жіночих консультаціях і лікарнях.
– То виходить, що всі жінки в чаті – з Бостона або його околиць?
– Так.
– А Поузі П’ять часто бувала в чаті?
– Час від часу заходила, особливо останні два місяці. Вона рідко щось писала, але я бачила її нікнейм на екрані й знала, що вона читає нашу розмову.
– Вона щось казала про своє зґвалтування?
– Ні. Просто була там. Ми писали їй привіти, і вона відповідала на наші привітання. Але нічого не писала про себе. Складалося враження, що вона боялась. Або занадто соромилася, щоб про це розказати.
– Тобто, ви не знаєте напевне, чи її зґвалтували?
– Знаю.
– Звідки?
– Елені Ортіз надавали допомогу в цьому відділенні швидкої допомоги.
Мур здивовано витріщився на неї.
– Ви знайшли запис про її візит?
Кетрін кивнула.
– Я подумала,