Зазирни у мої сни. Макс Кідрук
коридору, за кілька кроків од нас. Від позавчорашньої зарозумілості не лишилося й сліду.
Хірург заговорив, і мені здалося, наче переді мною інша людина:
– З вашим сином усе добре.
– Де він? – вихопилося в Єви.
– У реанімації. І краще, якщо він якийсь час там побуде.
– До нього можна? – продовжила дружина. – Ми можемо його побачити?
Я нарешті розтулив рота, від хвилювання слова шумною лавиною посипалися з нього:
– Якщо з Теодором усе добре, навіщо тримати його в реанімації?
Мазур застиг, тримаючи спину неприродно рівно, не виймаючи долоні з кишень і туплячись осклянілими очима мені в сонячне сплетіння. Складалося враження, що він не почув жодного з наших запитань. Стояв, не рухався, і тільки пальці лівої руки під тонкою блідо-зеленою тканиною кишені халата судомно стискалися та розтискалися – я бачив, як при кожному стисканні крізь тканину проступають кісточки. Від того жесту було млосно.
– Під час операції дещо сталося, – нарешті озвався хірург.
У мене пересохло в роті, а щось схоже на брилу товченого льоду посунуло з грудей до живота.
– Серйозне?
Мазур відірвав погляд від сонячного сплетіння та сфокусував його на моєму обличчі:
– Зупинка серця, – пауза. – Під час операції в Теодора на короткий час зупинилося серце.
Єва голосно кавкнула й затулила рота долонями.
– Що?..
– Будь ласка, не тривожтеся, – лікар вихопив праву руку з кишені та простягнув до Єви, неначе з наміром заспокійливо погладити її по плечі, але ніби схаменувся – долоня застигла у повітрі на півдорозі між ним і моєю дружиною. – Зараз усе в нормі, сердечний ритм відновлено, жодних відхилень немає, і я запевняю вас – на цей момент хвилюватися не потрібно.
Мене пересмикнуло. «Хвилюватися не потрібно?! Звісно, це ж не твій син щойно повернувся з того світу!» Я до крові прикусив щоку, щоб погамувати сплеск люті.
– Чому це сталося? – я підійшов до Єви та поклав руки їй на плечі. Її тіло здригалося, грудна клітка розширювалась і спадала аритмічними поривами, й одночасно жодного звуку, навіть найменшого схлипу не злітало з її вуст.
Лікар сховав руку назад до кишені, але погляд не відвів.
– Мені важко сказати. Серцебиття відновилося до того, як реаніматологи зайшли до операційної. Фактично, ні я, ні мій асистент, ні анестезіолог не встигли що-небудь зробити. Ми просто… – він знизав плечима, – …спостерігали. Ем-м… у 90 % випадків причиною зупинки серця є фібриляція, проте насправді під час фібриляції серце не зупиняється. Фібриляція шлуночків – це аритмія, за якої міокард скорочується так хаотично й так швидко, що серце замість перекачувати кров вібрує. Фібриляція завжди має чітку фізіологічну причину (зазвичай яке-небудь серйозне захворювання серця), яку відносно легко виявити. Дуже рідко серце зупиняється по-справжньому – в серцевому м’язі раптово припиняється біоелектрична активність. Це називають асистолією, і це саме те, що трапилося в Теодора. На наше щастя, активність відновилася,