Потік. Психологія оптимального досвіду. Мігай Чиксентмігаї
жодним чином не пов’язані між собою. Поза сумнівом, ми будемо й надалі пізнавати за допомогою цих дисциплін важливі речі про свідомість, але в нас залишається поточне завдання – створити модель, яка базується на фактах, але виражена досить просто, щоб кожен міг нею скористатися.
Хоча це прозвучить як академічний жаргон, що вимагає окремої розшифровки, найкоротшим описом підходу, який я вважаю найлегшим способом вивчити основні грані свідомості, так щоб цим можна було скористатися в практиці повсякденного життя, є «феноменологічна модель свідомості на основі теорії інформації». Це уявлення про свідомість є феноменологічним, оскільки має справу безпосередньо з подіями – феноменами, які ми переживаємо й інтерпретуємо, не орієнтуючись на анатомічні структури, нейрохімічні процеси або неусвідомлювані цілі, що роблять ці події можливими. Звісно, все, що відбувається в розумі, – результат електрохімічних змін у центральній нервовій системі, закріплених упродовж мільйонів років біологічної еволюції. Але феноменологія припускає, що психічні явища можна зрозуміти краще, коли розглядати їх безпосередньо, так, як вони були пережиті, а не крізь спеціалізовані призми конкретних дисциплін. Але, на відміну від чистої феноменології, яка навмисно усуває зі свого методу будь-які інші теорії чи науки, модель, яку вивчатимемо ми, приймає принципи теорії інформації, позаяк вони допомагають розібратися в тому, що відбувається у свідомості. Ці принципи охоплюють знання про обробку, збереження й використання чуттєвих даних, тобто про роботу уваги й пам’яті.
Що ж означає бути свідомим у рамках пропонованої схеми? А те, що деякі конкретні явища свідомості (відчуття, почуття, думки, наміри) відбуваються, і ми можемо впливати на їх перебіг. Уві сні деякі із цих подій також наявні, але ми в цей час не є свідомими, позаяк не можемо їх контролювати. Наприклад, мені може снитися, що я отримав від родича звістку про аварію, в яку він потрапив, і дуже засмутився. Я можу подумати: «Я хотів би допомогти». Хоча уві сні я сприймаю, відчуваю, думаю й формую наміри, я не можу впливати на те, що відбувається (наприклад, перевірити, чи правдиві новини), а отже, не є свідомим. Уві сні ми замкнені в єдиному сценарії, який не можемо змінити за бажанням. Події, з яких складається свідомість, – «речі», які ми бачимо, відчуваємо, про які думаємо, яких бажаємо, – це інформація, якою ми можемо маніпулювати й користуватися. Отже, можна вважати свідомість навмисно упорядкованою інформацією.
Це сухе, досить точне визначення не в змозі повною мірою передати всю важливість того, що за ним стоїть. Оскільки для нас зовнішні події не існують, поки ми про них не знаємо, свідомість, по суті, – це суб’єктивно сприйнята реальність. Хоча все, що ми відчуваємо, бачимо, чуємо, пам’ятаємо, може потенційно потрапити у свідомість, переживань, які насправді стають її частиною, набагато менше, ніж тих, що залишаються зовні. Отже, свідомість, як дзеркало, відображає те, що наші почуття говорять нам про події