Легіон Хронос. Юрій Сорока
вони стануть свідками моєї смерті? Точніше – її постановки? Але ж це жорстоко!
– Життя взагалі жорстока річ.
Дмитро присвиснув.
– Цікаво сюжет закручено. Мене просто прибрали з власного життя.
– Це не наша вина, Дмитре, – Марк Светоній почав передивлятись якусь документацію, даючи зрозуміти, що аудієнція підходить до кінця. – До того ж, повірте мені – те, що вам пропонують, значно краще, аніж ваше минуле життя. Але ми забарились, а у мене багато справ.
– І це все, про що ви можете розповісти?
– На даний момент все.
Марк Светоній поглянув на Дмитра повним офіціозу поглядом.
– Дмитро Міщенко, ви приймаєте високу честь стати легіонером і присвятити своє життя захисту Історії?
– Так, – знизав плечима у відповідь Дмитро. – Хоча ще вчора не очікував би від себе подібної відповіді.
– Поздоровляю вас. А тепер вирушайте на підготовку, вас супроводять. Зустрінемось після присяги, перед вашим першим завданням. Успіхів, майбутній легіонере!
Дмитро подякував Консулу легким нахилом голови, повернувся до дверей і тієї ж миті відчув, як його щось несильно кольнуло у шию.
– Ай! Що ви собі дозволяєте?! – поглянув він на чоловіка у білому комбінезоні, який матеріалізувався з повітря.
– Стандартна процедура, – поспішив заспокоїти його Марк Светоній. – Не переймайтеся. Вам пізніше все пояснять.
Він видалив помахом руки невідомого у комбінезоні, після чого той, натиснувши одну з кнопок на своєму браслеті, зник так само раптово, як і з’явився. Дмитро потер місце уколу. Шкіра там ледь відчутно свербіла, проте болю не було.
– Ще раз бажаю успіхів у навчанні, – сказав Консул, і Дмитро пішов геть.
Після того як двері за ним зачинились, Марк Светоній кілька хвилин сидів, про щось замислившись. Нарешті зітхнув і натиснув кнопку переговорного пристрою на панелі столу.
– Ви чули нас, Геліодоре?
– Так, друже Консул.
– Що скажете?
– Казка про династію легіонерів виглядала не зовсім переконливо.
– Можливо. Але ж ви розумієте, що я не міг розповісти юнакові про те, що його батьки знаходяться у полоні варварів і їх могли б шантажувати у разі, коли б змогли до нього добратись.
– Чому б ні? Він має стати легіонером, а не благородною дівицею.
– Він надто багато пережив з тієї пори, коли його батьки приєднались до наших лав. Тож будьте до нього менш вимогливим.
– Як скажете, друже Консул, – хмикнув Геліодор. – Проте, маю великі сумніви, що з цього розумника ми зможемо виховати легіонера.
– Побачимо. – Марк Светоній вимкнув мікрофон, відкинувся на спинку крісла і втомлено заплющив очі.
Розділ 8
Локація Легіону Хронос
Поза межами визначення координат часу
Учбовим центром Легіону Хронос виявилась досить велика будівля у ренесансному стилі. Вона була схожа на фортецю, що втратила своє військове значення і перетворилась на стилізований