Княгиня і хан. Валентин Чемерис
приходила відмова. Навіть перед смертною загрозою, що нависла над Руссю. А вона вже не була єдиною та згуртованою, як славилася колись у давні часи. Міжусобиці нищили Русь. Про це ще автор «Слова о полку Ігоревім» з гіркотою і болем душі писав, благаючи руських князів схаменутися і стати проти ворога дружно – плече в плече. А натомість:
У боротьбі з поганими
Між князями нема ладу:
«І се – моє, і те – моє»,
Говорить брат брату.
Й стали князі річ дрібну
Великою звати,
І самі на себе
Крамолу кували,
А погани Руську землю
Між тим шматували…
Розлилися в землі Руській,
Превеликі жалі,
Розлилась печаль велика
Скрізь по Руській землі.
Кували між собою
Перемови. Змови,
Замість об’єднатись…
А погани люто
На землю Руську
Беззахисну набігали, —
Плюндрували-грабували…
Отак було – тут нічого не зміниш і нічого додати.
Упродовж не одного століття, коли свої крамолу на Русі кували, а погани, звісно, користувалися міжусобицями та на Руську землю набігали. І частенько роз’єднаних русичів змагали, бо не стояли русичі заодно.
Але й тоді, коли вороги отчину руську потоптом проходили, князі між собою кували змови, допомагаючи своїм ворогам.
Першою спізнала лиха Київська Русь, а потім – і Північно-Східна… Рязанське князівство повело в сім ділі печальнім перед: вороги вже вогнем і залізом по Русі потоптом проходили, а князі ще не могли ніяк зібратися та об’єднатися – навіть і перед смертною загрозою, що нависла над рідним краєм, коли в полум’ї та крові постало невідворотно: бути чи не бути?… Князям треба б казати «бути», однак робилося все, щоб «не бути».
Юрій, князь рязанський, коли вже загарбники стояли гамірним табором на березі річки Вороніж, ледве спромігся зібрати раду: великого князя владимирського Георгія Всеволодовича, братів своїх, князя муромського Данила Інгваровича, князя коломенського Гліба Інгваровича, князя красного Олега, князя пронського Всеволода, ще одного чи двох удільних князьків – і все. Решта не відгукнулися, діючи за відомим прислів’ям: моя хата скраю, мені це й не болить… На Рязань посунули мунгали – нехай Рязань і викручується, а нас, дасть Бог, лихо-біда стороною обійде.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.