Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки. Зроби щось із життям!. Хендрік Грун

Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки. Зроби щось із життям! - Хендрік Грун


Скачать книгу
оглядальникам-новачкам. Тепер їм платитимуть лише 5000 євро на рік за те, що вони спорожнятимуть горщики та митимуть зморшкуваті пісюни і пісі, а це п’ятдесят шоста частина того, що бос, котрий сидить в офісі зі свіжою підтяжкою обличчя вартістю в 40 000 євро, поклав на власний банківський рахунок. Нехай чума нападе на тих, хто вважає, що він вартий у п’ятдесят шість разів більше за жінку, яка кохається у брудній роботі.

      П’ятниця, 8 лютого

      У нашому будинку спокою – неспокій. На дошці вивісили оголошення про те, що пожильці можуть звернутися до керівництва за браслетом із написом «Не реанімувати». Те оголошення було не підписане. За ланчем пожильці висловили обурення цій, м’яко кажучи, не дуже хитромудрій пропозиції.

      «Нас хочуть позбутися».

      «Ми надто дорого обходимося».

      Товстун пан Беккер згодився, аби його реанімувала дівчина, проте рішуче не хотів, щоби штучне дихання з рота в рот йому робив чоловік. «Я радше помру». Чи був спеціальний браслет на такий випадок?

      Після «кавової» години оголошення зникло. Ніхто й гадки не мав, хто його прибрав.

      Сподіваюся, браслети не надто впадають у вічі, інакше кінця-краю цьому не буде.

      Я запросив Еф’є й Еферта завтра на чай. Справжній англійський чай, трикутні сандвічі з відрізаною скоринкою, а ще шоколад, печиво й торт. Ну, і щось із кремом. Я з’ясую, що ще входить до підвечірку з чаєм. На п’ятому поверсі живе Бріт, й іноземне прізвище лише в нього. Можливо, він знається лише на пакистанських звичаях чаювання, та все одно я збираюся сходити і попитати.

      У коридорі я зіткнувся з милою юною соціальною працівницею, яку мій лікар відправив до мене, аби втримати від евтаназії. «Бачиш, ще й досі живий!» – сказав я їй з широкою усмішкою. Вона засміялася. Ця дівчина належить до кращої частини людства. Не пригадую, коли востаннє комусь підморгував. Мабуть, своїй дочці.

      Субота, 9 лютого

      Насправді, я трохи хвилююся з нагоди сьогоднішніх гостей. Усе торочу собі, що треба поводитися природно, але водночас уже прибрав у кімнаті, вимив підлогу, двічі випрасував сорочку та купив чотири види печива. А незабаром муситиму повернутися до крамниці за чимось іншим, окрім англійського чаю до сніданку. Я не дотримуюся поради люб’язного пакистанського пана. Він урочисто презентував мені важезну книгу про чайні звичаї всього світу. На урду.

      У Тибеті дев’яносто дев’ятий протестант приніс себе в жертву. Коли буде сотий, повинні би продумати якесь особливе святкування. Якийсь час у такий спосіб було модно висловлювати невдоволення і в арабському світі. Певно, такими діями люди хотіли привернути увагу до себе, хай і на короткий час.

      Я також категорично не схвалював того, у який спосіб тут усе вирішувалося, одначе підпалити себе – це вже таки перебір. Хоча знаю я кількох людей, які теж не проти себе підпалити задля привернення уваги.

      Якщо вірити статті в «de Volkskrant», у Нідерландах і скандинавських країнах найкращий у світі догляд за старими. Якось за кавою я поміж іншим згадав про це кільком своїм товаришам. Сказати,


Скачать книгу