Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки. Зроби щось із життям!. Хендрік Грун
пані де Ліу трохи затьмарив радісний настрій, який принесли кілька днів весняної погоди. Дехто з пожильців і за поріг не ступав, якщо було холодно чи вогко. Тому саме на початок весни, щойно зблисне сонце, припадала значна частина захопливих прогулянок. Учорашнє повідомлення про можливість чотириденної хурделиці лише надало ще більшого запалу веснолюбам.
Мені хотілося прогулятися з Еф’є, проте її не було вдома. Тому вимушену компанію мені склав Еферт. Зайшовши до нього, я застав приятеля за підрізанням волосся в носі манікюрними ножицями. Мені зробилося ніяково, але Еферт без поспіху продовжував, так наче мене й не було. Ми не змогли вийти, аж доки він, крім носа, не довів до ладу й вуха.
«Ніколи не знаєш, на кого натрапиш», – пояснив він.
Субота, 9 березня
Хворий. Позбавлю вас нецікавих деталей. Сподіваюся одужати до четверга – до нашої першої екскурсії.
Середа, 13 березня
Було важко, проте я майже впорався. Члени Клубу розмірковували над тим, щоби відкласти екскурсію, але тепер нема потреби. Я знову на ногах.
У понеділок до мене приходив лікар. Він мимохідь обмовився, що йому моя недуга трохи скидається на мексиканський грип. Кілька років тому у всій країні здійнявся галас навколо того грипу (не можна було увімкнути радіо чи телевізор без того, щоби не вислухати якогось епідеміолога), і ось тепер навіть ймовірність того, що я міг підхопити саме цей грип, не стурбувала лікаря настільки, щоби він спромігся хоча би встановити точний діагноз.
Щоправда, згодом одна із медсестер наполегливо попросила мене принагідно казати пожильцям, що в мене звичайний грип, опустивши слово «мексиканський».
«Хто вам наказав мені це казати?»
Вона не змогла відповісти.
Є над чим задуматися. Чи міг пташиний грип стати причиною смерті пані де Ганс місяць тому?
«Вони», мабуть, переймалися ще однією хвилею грипової істерії поміж нас.
Учора заходив Еферт з порожньою коробкою з-під яєць, яка дивним чином перетворилась в його очах у кошик фруктів, в якому покоїлися кілька ківі і три клементини.
Еф’є принесла мені книгу «П’ять сотень віршів, які повинен прочитати кожен». Я пообіцяв читати по одному на день, сподіваючись, що мені подарують ще п’ять сотень днів.
За порадою свого лікаря, я домовився про зустріч з геріатром [25]. Моя «суміш недугів» могла зацікавити саме такого спеціаліста. Він вимовив слово «спеціаліст» з доволі помітним акцентом, відтак написав своєму товаришеві записку й показав її мені. По суті, там зазначалося: «Поглянь, якщо твоя ласка, чи можна чимось зарадити цьому древньому пану».
Мене приймуть найраніше наступного тижня. Мабуть, справа в грошах: старі люди мають поспішати, щоби не померти до того, як хтось заробить хоч один цент. Щойно вони помруть, єдиний, хто ще може отримати якийсь прибуток, – це трунар.
Мій «особистий» лікар говорить, що геріатр – «гарний» чолов’яга. Не можу дочекатися на ту красу.
П’ятниця,
Геріатр – спеціаліст з лікування хворих похилого та старечого віку.