Свідок обвинувачення та інші історії. Аґата Крісті
вимовив він. – Куди це вас вітром відносить? Гадаєте, вона не була невинна?
– Я б так не сказав. Просто… я не знаю. Ентоні мав звичку приймати миш’як, який діставала дружина. Одного дня помилково він приймає занадто багато. Це була його помилка чи дружини? Ніхто не міг з’ясувати, і присяжні, досить правомірно, дали їй право презумпції невинуватості. Це все добре, і я не вбачаю в цьому ніяких похибок. Проте… я сам хотів би знати.
Капітан Гейдок знову перевів увагу на люльку.
– Що ж, – промовив з полегшенням. – То не наша справа.
– Я в цьому не впевнений…
– Але ж, звичайно…
– Послухайте мене хвилинку. Той чоловік, Мерровдін, у своїй лабораторії цього вечора, заклопотаний своїми тестами… пам’ятаєте…
– Так. Він згадував про тест Марша із миш’яком. Сказав, що ви мали б знати про таке – це по вашій лінії, і захихотів. Він би такого не сказав, якби хоч на мить подумав про…
Еванс його зупинив.
– Тобто він би такого не сказав, якби знав. Вони одружені скільки часу… шість років, ви казали? Закладаюсь на будь-що: він і гадки не має, що його дружина – то колись сумнозвісна місіс Ентоні.
– І від мене він цього точно не дізнається, – сказав капітан Гейдок різко.
Еванс не звернув на це уваги й продовжив:
– Ви мене перервали щойно. Після тесту Марша Мерровдін підігрів речовину в пробірці, металічний осад розчинив у воді й відділив його, додаючи нітрат срібла. То був тест на хлорати. Простий невибагливий тест. Та я випадково прочитав слова в книжці, що лежала розгорнутою на столі: «H2SO4 розкладає хлорати з виділенням CL4O2. Під час розігрівання виникають потужні вибухи; тому розчин слід зберігати охолодженим і використовувати лише в малих кількостях».
Гейдок дивився на свого друга.
– Гаразд, то й що?
– Лиш ось що. У моїй професії також існують тести – тести на вбивство. Існує змішування фактів, їхнє зважування, розщеплення осаду, коли були допущені упередження і загальна неточність свідків. Та є ще один тест на вбивство, дуже точний, але досить… небезпечний! Убивця рідко обмежується одним злочином. Дайте йому час і відсутність підозр – і він учинить ще один. Упіймайте чоловіка… убив він свою дружину чи ні? Можливо, справа проти нього не така чітка. Зазирніть у його минуле… якщо виявиться, що в нього було кілька дружин і всі вони померли, скажімо, досить загадково? Тоді ви знаєте! І я не говорю з точки зору закону, розумієте. Я, звісно, маю на увазі мораль. Коли ви вже знаєте, то можете братись за пошук доказів.
– Що ж?
– Я підходжу до суті. Добре, коли є минуле, у яке можна зазирнути. Та припустімо, що ми впіймали вбивцю на його чи її першому злочині. Тоді від того тесту ви не отримаєте ніякої реакції. Уявімо тепер, що ув’язнений виправданий… Починає життя під іншим іменем. Повторить чи не повторить убивця свій злочин?
– Це – жахлива думка!
– Ви досі наполягаєте, що то не наша справа?
– Так, наполягаю. У вас немає жодних причин сумніватись, що місіс Мерровдін – цілковито невинна жінка.
Колишній інспектор