Панна Марічка. Ганна Рось
в казанку галушки та пробує на сіль, ріже зелену цибульку).
Гликерія. Зараз вже суп буде готовий, поїж, Марічка, а потім підеш в балку.
Марічка. Він ще гарячий, я зараз не хочу. Я на суп діда Якима запросила, якщо прийде, нагодуйте його і дайте йому це розтирання (дає пляшечку).
Гликерія. Дам, дочка. Дід Яким добрий козак! А як він твою бабусю любив. Стільки битв пройшов дід Яким, скільки поранений був, а ось, Бог послав такий довгий вік, а мати моя, Уляна, молодою загинула, царство їй небесне (перехрестилась на ікони). Марічка, ти довго не ходи, скоріше повертайся.
Марічка. Наберу збору і повернуся. Багато поранених козаків, та ще й ляхів полонених, багато трав треба. (Зітхнула).
Гликерія. Ти усіх лікуєш, і наших, і полонених, добра твоя душа.
Марічка. Вони ж хворі, немічні, собаку й ту жаль, а то людина.
Гликерія. Якби вони так само вважали, то і не було би цієї війни. (Зітхнула).
(Марічка взяла корзину, пішла до гаю, збирає трави).
Марічка. Ось деревій, овечий язичок, нарву, стане в нагоді від кровотеч та для загоєння ран.
(Зірвала оберемок зелених ніжних листочків і поклала в корзину).
Марічка. Кропива, йди сюди, ух, пекуча, соком будемо рани лікувати.
(Бачить голубку).
Марічка. А ти що на стежці сіла, вчишся літати? (присіла) Вчись, вчись, мамка твоя, мабуть, спостерігає з гілки, переживає. Лети голубка сизокрила.
(Співає).
Сонечко сідає, ти лети в гніздечко,
Сиза голубиця, лагідне сердечко.
Де ж ти заблукала, зачекався милий,
Він тебе кохає, голуб сизокрилий.
Я не забарилась, діток годувала,
Щоб вони заснули, їм пісні співала.
А як сонце встане, їх навчи літати,
А іще гніздечко собі будувати.
І як сонце сіло вийшов місяць сивий,
Обіймав голубку голуб сизокрилий.
Відпочинь в гніздечку, прокидатись рано,
Ти моя голубка, ти моя кохана.
(Зупинилася).
Марічка. Хвощик, незамінний помічник при лікуванні гнійних ран, лізь в корзину (побачила недалеко бабу Одарку). Доброго здоров’я, баба Одарка.
Баба Одарка. Здорова була, Марічка, теж трави збираєш?
Марічка. Вирішила поповнити запаси, багато поранених. Ви медуниці нарвали?
Баба Одарка. Так, медунка помічниця, що загоює рани, йди, тут її ціла галявина, і подорожник там.
Марічка. Дякую, баба Одарка, піду, нарву. Я йду в ялинник за живицею.
Баба Одарка. А я не дійшла до ялинника, та і банку я не взяла.
Марічка. Так я наберу, поділюся з вами.
Баба Одарка. Спасибі, я не відмовлюся, коли принесеш. Ну, бувай.
Марічка. Привіт Оксані.
Баба Одарка. Передам, передам.
Ява ІІІ
(Марічка стелила постіль для сну, розчісувала волосся. Вона відкрила віконце, послухала солов'їну пісню, лягла в ліжко. Глибокий сон поглинув її свідомість. Марічка металася на білих простирадлах, але сон не