Демократія. Кондолиза Райс
війні загине 25 млн росіян, коли країну схоче загарбати інша потужна держава. Російська нація згуртується й переможе нацистів, поширивши свій вплив углиб Східної Європи та утворивши «кільце братніх соціалістичних держав» для захисту своїх кордонів[30]. Як ядерна супердержава, Радянський Союз вкульбачить Європу та Азію, його боятимуться на всій планеті, доки однієї грудневої ночі 1991 року його стяг востаннє не скинуть із Кремля. П’ятнадцять республік колишнього Союзу перетворяться на незалежні держави. А кордони Росії стиснуться майже до кордонів держави часів Петра Великого.
У російській мові є слово вопрос, що означає «питання», «проблема». Ті, хто вивчає Росію, знає, що в її історії поставала низка питань. Відомий виклик Леніна товаришам-більшовикам «Що робити?». Тривала одержимість серед людей питанням «Хто винний?». Жахлива географія і неспокійна історія примушують росіян запитувати «Хто ми?» і «Що таке Росія?» Упродовж сторіч на ці питання не було відповіді, а тепер постає ще одне: «Чи може демократія утвердитися на цій суворій та неосяжній землі?»
В історії кожної країни є певний аспект, яким можна пояснити, чому демократія тут не утвердиться. Ця тема в сучасній російській історії характерна й для невдалих переходів до демократії на всій планеті: слабкі інститути не закріпилися на тлі економічного занепаду й соціальної нестабільності. Росія – не Марс, а росіяни не мають якоїсь унікальної антидемократичної ДНК.
Проте Росія має власну унікальність. Радянський Союз розвалився одночасно з народженням нової російської держави, що ускладнило й розбурхало ситуацію, яка була справді інакшою. Кордони держави, ідентичність народу й система економічного та політичного урядування – усі ці чинники діяли одночасно. І тут вимучена історія відіграє свою роль і допомагає пояснити, чому перехід до демократії ніяким переходом не був: це був розвал російської держави всередині радянської імперії. І саме цього не вдалося здолати.
Михайло Горбачов хотів, змінюючи Радянський Союз, змінити плин історії. Коли в березні 1985 року він став Першим секретарем КПРС, політична й економічна системи перебували у глибокій кризі, Москва загрузла в дорогій війні з Афганістаном, а Америка кидала виклик радянській державі і там, і скрізь на планеті. Президент Роналд Рейґан почав масово збільшувати оборонний бюджет і запустив військово-технологічні програми, які Москві виявилися не до снаги[31].
За чотири роки в країні тричі змінилося керівництво. Старіючі радянські лідери – Брежнєв, Андропов, Черненко – помирали один за одним, і це гарна метафора на позначення стану Радянського Союзу.
Для змалювання ситуації росіяни вдало використовували чорний гумор. У старому анекдоті розповідалося, як чоловік хотів потрапити на похорон Брежнєва.
«У вас немає квитка», – каже йому охорона.
Наступного
Josef Stalin, On the Opposition, 1921–1927 (Foreign Language Press, 1974). (Прим. авт.)
Наприклад, СОІ – система протиракетної оборони з базуванням на супутниках, що мала захистити Америку від ядерного нападу. Вона так і не була реалізована на практиці, але на мислення радянців справила великий вплив. Вона підвищила ставки в гонці озброєнь і переконала багатьох радянських військових, що підтримання технологічного паритету зі США або неможливе, або нерентабельне. Докладніше про ці проблеми див. у моїх ранніх статтях: «The Party, the Military, and Decision Authority in the Soviet Union», World Politics, 40, no. 1 (October 1987), 55–81; «The Military-Technical Revolution and the General Staff in the Soviet Union» у вид.: Herbert Goodman, Science and Technology in the Soviet Union (Stanford Conference Report on Soviet Technology, 1984). (