Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу. Олександр Григорович Волков
нормам. Наш погляд, підставою нормативності при цьому якраз виступає логіка існування, яка певним чіном інституціалізується, зокрема за допомогою інститутів моралі.
Звернемо увагу на завдання, які ставить дослідник при розгляді логіки існування: по-перше, виявити сенси, які характерні для суб’єкта, тобто, які він приймає як своє підґрунтя; по-друге, показати, яким чином він їх відстоює, розглядая як істинні, виходячи з цього, критикуя інші погляді; по-третє, розкрити, які аргументи використовуються для доказу істинності, в чому їх своєрідність; по-четверте, який наслідок має слідування сенсам, що приймаються як достовірні; по-п’яте, виявити, які афекти переживає суб’єкт, коли відстоює положення, які висуваються; по-шосте, які події можуть провокувати сенси, що переживаються; в-сьомих, яким чином змінюватиметься реальність у результаті здійснення сенсів існування.
c) Феноменологія та екзистенціалізм як методологічні підґрунтя
Методологічною підставою екзистенціології є основні положення феноменології, зокрема положення про інтенціональну природу свідо-мості, згідно якому вона є сукупністю предметів, утворюючих її зміст. Оскільки ставиться завдання виявити особливості існування, використовуються положення екзистенціалізму. Тому логіка існування включає в себе процедуру випитування про сенси існування, оскільки «випитування – це поведінка сущого». Суб’єкт розкриває себе в сущому через випитування. Відзначимо, що з допомогою використання поняття «випитування» М. Ґайдеггер показує онтичний характер пізнання. Важливо відзначити, що суб’єкт як суще вимагає відповіді про своє існування, тому що вони визначають характер його існування. Але він не тільки запитує, він також стверджує, вимагає, тим самим встановлює себе як суще. Проте такий позгляд на суб’єкта як род сущого – це тільки допущення, оскільки М. Ґайдеггер ніколи не припускає такої обумовленості. Більш привабливими як методологічних підстав дослідження дискурсу є основні положення сартрівського екзистенціалізму, який не заперечує наявність суб’єкта. Поза сумнівом, його трактування суб’єктивності у найбільшій мірі відповідає завданням екзистенціології.
d) Відношення сутності та існування
Проте залишається відкритим питання: яким чином виявити своєрід-ність логік існування? Це можливо за умови, шо сутність та існування суб’єкта розглядаються контексті причинно-наслідкової обумовленності, коли сутність виступає причиною, існування – слідством. Нагадаємо, шо сутність розглядається як сукупність сенсів, які використовує суб’єкт, а існування – дії, які здійснюються. Приймаєься положення, що сенси існування, у свою чергу, змінюються, залежно від того, як вони оцінюються, а також впливу на їх прийняття середовища. При цьому не слід вважати, що сутність – це константа, дещо раз і назавжди незмінне. Навпаки, вона змінюється, оскільки суб’єкт в змозі відмовитися від сенсів існування, що визнаються як істинні; оскільки він володіє здатністю їх