Козацький міф. Сергей Плохий
на Сенатську площу в Петербурзі. Повстання придушили, керівників заарештували. Влада затримувала змовників по всій імперії. Коли новини про повстання дійшли до України, Сергій Муравйов-Апостол, нащадок козацького гетьмана ХVІІІ століття Данила Апостола, і підпоручник Михайло Бестужев-Рюмін підняли повстання в Чернігівському полку, який квартирував на південь від Києва. Це повстання почалося 27 грудня 1825 року. На 3 січня 1826-го його придушили вірні уряду війська. Олександр фон Бріген перебував у маєтку тестя в Понурівці, коли вирішив, що настав час тікати з імперії. Разом з дружиною Софією Миклашевською вони поїхали на захід, але мусили повернутися через хворобу Софії. 10 січня 1826 року фон Брігена заарештували в селі Березівці під Стародубом. Його під вартою відправили в Петербург і посадили в Петропавловську фортецю до товаришів по змові. У липні 1826 року колишній полковник опинився серед щасливців, які обійшлися «громадянською стратою» на валах фортеці – над їхніми головами зламали шпаги та спалили мундири й еполети.
Фон Брігену дали два роки каторги в Сибіру. Вирок скоротили до одного року, але вигнанця не пускали в європейську частину імперії аж до самої смерті Миколи І в 1855 році. Лише тоді герою Бородинської битви знову дозволили носити пам’ятну медаль за війну 1812 року і військовий хрест за битву під Кульмом (серпень 1813). У Сибіру про воєнну звитягу полковника свідчив лише шрам від рани, отриманої під Кульмом (у поліцейському рапорті цей шрам згадувався як особлива прикмета фон Брігена). Родинне життя фон Брігена теж розлаштувалося: в Сибіру він одружився з іншою жінкою. Влітку 1857-го, коли фон Брігену нарешті вдалося відвідати маєток колишньої дружини, де його заарештували понад тридцять років тому, «Історія русів» уже була років десять як опублікована – вона вийшла 1846-го у Москві. Але перед тим ця книжка зробила приголомшливу кар’єру у вигляді рукопису, її активно переписували десятки любителів української історії. Вона справила безпрецедентний вплив на історичний і політичний дискурс Російської імперії. Фон Бріген і Рилєєв – тільки перші в довгому списку вдячних читачів, які пройнялися значенням цього твору.[48]
Розділ 3. Народження міфу
«В воздухе вдруг захолодело; они почувствовали близость Днепра», – описував Микола Гоголь шлях Тараса Бульби із синами. «Вот он сверкает вдали и темною полосою отделился от горизонта. Он веял холодными волнами и расстилался ближе, ближе, и наконец обхватил половину всей поверхности земли». У мандрівників, які під’їжджали до Києва з лівого берега 5 квітня 1847 року, виникало, мабуть, схоже враження. Була чимала повінь, і Дніпро, і без того широкий у Києві, розлився ще більше.[49]
Того весняного дня серед пасажирів на переправі через Дніпро був скромно одягнутий чоловік із саквояжем. Звали його Тарас Шевченко. Він народився кріпаком у країні, де кріпаки становили понад третину населення. 34-річний Шевченко міг вважати, що йому пощастило. Ще хлопчиком він проявив талант художника, і з допомогою відомих культурних