Метаморфози, або Золотий осел. Луций Апулей

Метаморфози, або Золотий осел - Луций Апулей


Скачать книгу
тітонько, покидати без будь-якої поважної причини мого господаря Мілона. Але постараюсь зробити так, щоб ти і він були задоволені. Кожного разу, коли мені доведеться сюди приїхати, неодмінно буду зупинятись у тебе. – Ось такою невимушеною розмовою ми себе розважали і через декілька кроків опинились перед домом Біррени.

      4. Атріум[34] її будинку був пречудовий. У кожному з чотирьох його кутів стояли на колонах статуї богині Перемоги з пальмовою гілочкою в руці.[35] Богиня, хоч і з розпростертими крильми, зображена була непорушною, а рожеві пальці її стіп торкались хиткої опори – рухомої кулі. Здавалося, що богиня не спирається на неї, а просто піднімається в повітря. Посередині кімнати височіла статуя Діани, виконана з пароського мармуру.[36] Досконалий твір! Він зображав богиню з розвіяною шатою, в стрімкому русі. Статуя звертала на себе увагу одразу ж при вході, викликаючи подив своєю величчю. По обидва боки від богині стояли чуйні собаки, немов для її захисту, також з мармуру. Очі в них грізні, вуха нашорошені, ніздрі роздуті, зуби вишкірені. Якби десь поблизу залунав собачий гавкіт, то можна було б подумати, що він виривається з оцих кам’яних пащ. Незрівнянний скульптор дав неперевершений зразок майстерності: задні лапи спирались на землю, а передні і підняті груди зводилися вгору, немов у бігу. Ззаду статуї темніла печера в скелі, оповита мохом, травою, листям, віттям, де-не-де виноградом і розквітлими кущами, – усе це з каменю. Морок печери освітлював відблиск білосніжного мармуру статуї. Край скелі звисали яблука й виноградні грона, так по-мистецьки виконані, що здавалися справжніми. Складалося враження, що можна буде зірвати якесь із грон, щоб посмакувати, коли спілим кольором розмалює їх барвиста осінь. Якщо нахилитись до джерела, яке било з-під ніг богині і дзюрчало, збігаючи маленьким струмочком, то мимоволі складалось враження, що, крім іншої правдоподібності, ці грона хитаються, як справжні на виноградній лозі в саду. Серед кам’яних гілок видно статую Актеона.[37] Зображений він у ту мить (причому постать його відбивається у воді струмка), коли перетворюється на оленя, втупившись цікавим поглядом у Діану, яка збирається купатись.

      5. На те моє захоплення Біррена каже: – Все, що бачиш, – твоє. – Водночас велить вона всім вийти, щоб вести зі мною розмову наодинці. Коли ми залишились без свідків, вона так мене повчає: – Ця богиня, дорогий Луцію, свідок, як страшенно я боюсь за тебе, як хочеться мені оберегти тебе від лиха, немов рідну дитину. Бережися, бережися згубних підступів і небезпечних принад Памфіли,[38] жінки Мілона, в якого гостюєш. Ходять уперті чутки, що вона – люта чаклунка, неперевершена майстриня заклинати душі покійних. Досить їй дихнути на гілочку, камінчик чи якусь іншу річ, щоб весь білий світ опустився в морок Тартара і став первісним хаосом. Як тільки вгледить вродливого юнака, враз охоплює її така любовна жага, що вона не в силі відірвати від нього очей. Спокушує


Скачать книгу

<p>34</p>

Атріум – центральна кімната римського будинку.

<p>35</p>

Богиня Перемоги – у греків – Ніка, у римлян – Вікторія. Чудова статуя цієї богині різьб’яра Пеонія з міста Менди була знайдена під час розкопок на території Олімпії – місцевості, де відбувались Олімпійські ігри.

<p>36</p>

Острів Парос славився в античні часи прекрасним білосніжним мармуром (Пліній, «Природознавча історія», кн. 36, розділ 14).

<p>37</p>

Актеон – славний фіванський мисливець, перетворений богинею Артемідою (Діаною) на оленя й розшматований власними собаками за те, що побачив її нагою під час купання (Овідій, «Метаморфози», кн. III, ряд. 138 і далі).

<p>38</p>

Памфіла (досл. «та, що любить увесь світ») – іронічне ймення.