Маклена Граса (збірник). Микола Куліш
з найчорніших «білих плям» в українській літературі. Та історія має свої закони.
…Час невблаганний. Без сліду тонуть у ньому дрібниці й метушня, згасає шум і галас. Безліч великих і малих подій даленіють, проходять нескінченною низкою зайняті своїми справами люди, і на сцені лишаються тільки могутні постаті великих. Вони і творять культуру народу, промовляючи своє слово у драмі історії, режисером якої є вічність…
97
П’єса на чотири дії
Дійові люди
незаможні:
Смик Сергій, голова сільради
Панько, секретар
Копистка
Мусій
Параска, його жінка
Стоножка Іван
Ганна, його жінка
Вася, його син
Дід Юхим, 105 років
багатії:
Гиря Гнат
Лизя, його дочка
Годований
Дід з ціпком
Черниці з монастиря
Ларивон, глухонімий
Гирин наймит і сторож при церкві
Орина, старчиха
Дія перша
Запалила Ганна у печі. Стала, схилилась на комин, сумує:
– Отакого наробили, що й варити нічого. Слобо́да!..
А на лаві край віконця син Вася вчив грамоти сусіду Мусія Копистку:
– Та не так, дядю Мусію, не так. Не о-си-а, а о-с-а, оса… Протягом треба – ооссаа… Копистка. Ооссиа…
Ганна. Та киньте своє читання! В печінках уже сидить. Чуєте, чи вже позакладало?
Копистка. Тр-р, мамашо!..
Ганна. Люди сміються…
Копистка. Бо дурні.
Ганна. Годі, розумний!
Копистка. І ти, мамашо, дурна.
Ганна. Наробили слободи…
Копистка. Дурна, як отой рогач… Ти чула, що казав Ленін? Тоді світ новий настане, як ми з тобою рихметики вивчимось…
Ганна. Хай вона тобі сказиться!
Копистка. Рихметики й усякої політики вивчимось, а тоді зладнаємо тобі таку піч, що сама варитиме, сама й пектиме…
Ганна. Варнякай…
Копистка. От тоді побачиш! Покрутиш гвинта, а воно… – ш-ш-ш! – борщ закипів, іще покрутиш – трах-тара-рах! – борщ на столі…
Ганна. Варити он нічого! Голод заходить! (До сина.) Кинь, бо’гже, їй-бо, попалю всі твої книжки!
Вася. Мамо! Ми люди темні, а я не хочу бути темним. Я не можу так… Тепер революція, і вчитися треба всім, всім…
Копистка. І тобі, мамашо!
Вася. I вам, мамо, вчитися треба, а не гарчати на мене раз у раз.
Копистка (аж плеснув у долоні). Трах-тара-рах, резолюцію прийнято!
Ганна. Ой лишечко! Так от що слобода наробила! Вже я гарчу, вже я собака…
Вася. Та не собака, мамо!..
Ганна.