Спілка рудих. Артур Конан Дойл

Спілка рудих - Артур Конан Дойл


Скачать книгу
злочинець міг лише тим самим шляхом, оскільки два інших можливих шляхи відступу були відрізані. Один – Сьюзен, вона бігла на галас сходами. Інший веде в спальню професора. Природно, що всю увагу я звернув на алею в парку. Незадовго до цього йшов дощ, земля розмокла, і сліди на ній мали б виднітися цілком чітко.

      Я оглянув стежку й збагнув, що маю справу з обережним і досвідченим злочинцем. Жодних слідів на алеї не виявилося! Зате хтось пройшов газоном, щоб не залишити слідів, на землі чітких відбитків також не було, але трава прим’ялася, отже, там таки хтось ішов. Це міг бути лише вбивця: ні садівник, та й узагалі ніхто зі слуг не ходили вранці в цьому місці, а вночі лив дощ.

      – Хвильку, – перервав його Голмс. – А куди веде ця алея?

      – На шосе.

      – Скільки треба йти нею, щоб вийти на шосе?

      – Ярдів сто.

      – Припустімо, біля самих воріт на цій алеї були сліди. Ви впевнені, що помітили б їх?

      – На жаль, у цьому місці алея вимощена цеглою.

      – Ну, а на шосе?

      – І на шосе немає слідів. Воно все вкрите калюжами.

      – Отакої! А скажіть, якщо дослідити сліди на траві, людина йшла до будинку чи від нього?

      – Цього не можу сказати. У слідів не було якихось певних обрисів.

      – Сліди великої ноги чи маленької?

      – Також не можу сказати.

      Голмс цокнув язиком, обличчя показувало, що він невдоволений.

      – Дощ усе ще періщить, і вітер не затихає, – сказав він. – Розшифрувати сліди, можливо, буде важче, ніж стародавній рукопис! Ну що ж, нічого не вдієш. Отже, Гопкінсе, ви виявили, що нічого не виявили. Що ж ви після цього зробили?

      – Не вважаю, що нічого не виявив, містере Голмс. По-перше, я з’ясував, що хтось проник до будинку ззовні. Пізніше дослідив підлогу коридору. На ній лежить кокосова циновка, на якій немає жодних слідів. Потім подався до кабінету. Меблів у ньому майже немає, якщо не брати до уваги величезного письмового столу зі секретером. Бічні шухляди секретера були висунені, середня ж – замкнена на ключ. Бічні шухляди, мабуть, ніколи не замикалися, і в них не було нічого цінного. У середній шухляді зберігали важливі папери, але вони залишилися на місці. Професор запевнив мене, що нічого не зникло. Ясно, що метою злочину був не грабунок. Потім я оглянув тіло вбитого. Воно лежало дещо лівіше від письмового столу – погляньте на моє креслення. Рана на правому боці шиї завдана ззаду. Ясно, що він не міг вчинити таке сам.

      – Якщо лишень не впав на ніж, – втрутився Голмс.

      – Саме так. Мені це також спало на думку. Але ніж лежав на відстані кількох футів від тіла. Отже, жертва на ніж не падала. Потім зверніть увагу на останні слова убитого. І, нарешті, у його правій руці був затиснутий дуже важливий матеріальний доказ.

      Гопкінс витягнув із кишені паперовий пакетик. Він розгорнув його та витягнув пенсне в золотій оправі. З одного боку до нього була прикріплена подвійна чорна шовкова шворка. Обидва її кінці були обірвані.

      – У Сміта був стовідсотковий зір, –


Скачать книгу