Контрмарш. Мирослав Минк
було вже ледь чутно.
Конос поправив комбінезон, підстрибнув на місці, перевіряючи зручність екіпіровки, і, зорієнтувавшись за допомогою компаса і карти, вирушив у потрібному напрямку. По ходу він ретельно оглядав рослинність і грунт, стараючись помітити будь-які сліди катастрофи.
Трохи раніше перед тим було висаджено Самуеля. Звиклий до найскладніших маршрутів та експедицій, маючи неабиякий хист дослідника, а також пам'ятаючи, що справжня наука передусім базується на фактах, він, як завжди, захопив із собою традиційний туристичний рюкзак з мінілабораторією і мініатюрну фотокамеру.
Навколо розкинулися розлаписті зарості чагарнику, який незрозуміло яким чином виростав, здається, на абсолютно голому камінні. В напрямку руху, в далечині, він бачив більш вищі дерева. Очевидно, там починався ліс.
Оглядівшись після стрибка, перше, що зробив Самуель, так це вбив у землю кілка, зафіксувавши місце початку пошуків. Одночасно він зробив декілька знімків довкілля. Але не помітивши нічого особливого, перезарядив фотокамеру, зібрав знаряддя і рушив по прокладеному на карті маршруту.
Раптом він почув якийсь незрозумілий шум, що доносився в протилежному від напрямку пошуку місці із-за високої скелі. Залишивши рюкзак, він пішов подивитися, щоб то могло бути. І не встиг він обійти скелю, як шум раптово припинився, а замість нього стали долинати голоси розмови на незнайомій йому мові.
Затамувавши подих і нерухомо застигнувши на деякий час, прислухаючись до незрозумілих слів таємних співбесідників, він, поміркувавши, вирішив наблизитися і, обережно розсовуючи гілля густих заростей, стараючись якомога тихіше рухатися по голому камінню, рушив на звук голосів.
Яке ж велике було його здивування, коли, обійшовши скелю, він побачив в низинці під нею дивовижної форми і розмірів апарат і декілька постатей істот, схожих на діспитян, які рухалися навколо.
– Це прибульці! – Майнула думка у професора.
Спершу він майже оціпенів від несподіванки, та, трохи заспокоївшись, став уважно стежити за тим, що відбувалося.
Прибульці мали вид звичайних лаборантів з його фізико-хімічної лабораторії. Ті ж сріблясто-металевого кольору комбінезони на деяких, ранці за спиною, якісь інструменти, непоквапливі, обережні рухи.
Самуель згадав про фотокамеру. Піднявши об'єктив, він ухопив ним частину загадкового об'єкту, так щоб по знімку можна було б скласти уявлення про нього всього, та окремо захопив об'єктивом декілька постатей синкритян. А це були саме вони.
Але тільки-но професор збирався натиснути на кнопку затвора, щоб зробити знімок, як хтось блискавично, сильним рухом вихопив камеру в нього з рук, а його самого відштовхнув у бік.
Не втримавшись на ногах, Самуель перекинувся через якусь деревину і розпластався на гострому, дрібному камінні. Ще ж через мить він був схоплений, а все його тіло перемотане якоюсь липучою тканиною.
Розплющивши очі, Самуель побачив двох дужих синкритян, що схилилися над ним і щось обговорювали.
Полон
Президент