Дивовижні технології. Дизайн та інтернет речей. Девід Роуз
або ж губляться через фоновий шум. Розпізнавання обличчя часто не працює при слабкому освітленні. Навчальні алгоритми часто необхідно відучувати, а тоді перенавчати.
Виникнення багатьох цих проблем прискорюється через дії користувачів. Стикаючись із новою технологією, люди полюбляють випробовувати її межі, точно як 4-річна дитина намагається випробувати здатності та обмеження себе та світу. Оцінюючи конструкцію нового автомобіля, водії-випробувачі закладатимуть різкі віражі від одного відбійника на краю траси до протилежного, з’ясовуючи, як швидко та чутливо машина реагує на кермо. Усі без винятку дизайнери повинні враховувати ці «випробування відбійником» – які є зовнішні обмеження функціонування виробу? Дизайнери Apple передбачили, що люди захочуть так випробувати Siri. Якщо сказати: «Siri, я тебе кохаю», вона відповість: «Я тебе ціную». Ви запитуєте: «Siri, скільки ти важиш?», а вона в’їдливо відповідає: «Я думала, розмова про тебе». Siri реагує на ці усні випади кмітливо та чарівно, тож, навіть хоча ви свідомі того, що в неї нема ані особистості, ані біографії, ви приймаєте її рівень людяності – достатній для встановлення зв’язку, проте не такий високий, щоб викликати гидливість.
У міру зростання наших навичок у дизайні роботів буде дедалі важче відрізняти людей від гуманоїдів. Шеррі Теркл переконана, що машини не повинні виглядати, як люди, чи здаватися чарівними, саме для того щоб не пробуджувати людських емоцій, а отже, зберегти відмінність між людьми та машинами. Я з нею не згоден. Я свідомий того, що плутанина категорій спричиняє неспокій, що людей тривожить, коли вони не до кінця впевнені, хто їхній бесідник – машина чи людина. Проте я також переконаний, що природна людино-комп’ютерна взаємодія має більше переваг, аніж ризиків.
Коли я вчився в школі, стандартною фразою при розриві було: «Залишімося друзями». Єхидна відповідь звучала так: «Якби мені був потрібен іще один друг, я завів би собаку». З огляду на здатність Facebook та LinkedIn з’єднувати мене з сотнями розірваних зв’язків (вони ж «друзі»), я не відчуваю потреби заводити новий набір штучних друзів, особливо у формі незграбних, подеколи тупуватих і нерідко ламких роботів.
Я волів би мати кращі та чарівніші інструменти.
Розділ 4
Зачаровуючи повсякденні предмети
Ми обговорили втілення майбутнього людського інтерфейсу на чорних панелях чи терміналах, на наших тілах у вигляді носильних пристроїв чи протезів, та його віддання на аутсорс племені соціальних роботів-рабів. Четвертий варіант майбутнього, що захоплює мене та заволодіває моїми думками, – це чарівні предмети.
Чарівні предмети починаються зі звичайних речей: ручки, гаманця, черевика, лампочки, стола. Далі звичайна річ доповнюється та модифікується за допомогою новітніх технологій: сенсорів, приводів, бездротового зв’язку та вбудованих процесорів – унаслідок чого стає надзвичайною. Після цього чарівні об’єкти набувають якоїсь надзвичайної сили чи здатності, що робить їх кориснішими, приємнішими, інформативнішими, чуттєвішими,