Курячий бульйон для душі. 101 історія про кохання. Джек Кэнфилд
в 1970 рік. Мені було шістнадцять, і в усьому, що стосується флірту й побачень, я була геть нетямуща. Єдиною порадою від мами стосовно хлопців було: «Ніколи не дзвони хлопцеві по телефону! Ти ж не хочеш, аби він думав, що ти нестійка?»
Нестійка, як що? Як драбина?
Хоча я й не була згодна зі своєю мамою, але до її поради все-таки прислухалася. Настала нова ера. Мантра 60-х про вільне кохання досі виникала в дискотечному середовищі; жінки палили свої бюстгальтери в багаттях четвертого розміру; а сигарети «Вірджинія Слімс» проголошували: «Ми стали ще довші, крихітко». А я сиділа, застигла в часі, зі своїм рожевим телефоном принцеси й чекала, доки зателефонує принц. Протизаплідні пігулки дали жінкам свободу, але я вважаю, що свободу насправді дав мікрочип. Мама казала мені не телефонувати хлопцеві, але ж про імейл вона ніколи нічого не казала.
Тепер швидко повернімося у двадцять перше століття. Саме тут почалися мої пригоди з онлайн-знайомствами, де можна ініціювати знайомство незалежно від того, якої ти статі. Я вирішила, що не сидітиму перед рожевим комп’ютером принцеси, доки на електронній пошті не з’явиться іконка: «У вас є повідомлення!» Я вирішила: коли натраплю на привабливу анкету, то без жодних сумнівів перша надішлю імейл. Анонімність кіберпростору дала мені можливість спілкуватися з людьми, не розкриваючи свого імені чи адреси, доки я не відчую себе комфортно, якщо й узагалі доведеться їх розкривати.
Я почала спілкування, одночасно збуджена та налякана цією добровільною подорожжю. Іноді після того, як я ініціювала знайомство, мій перший імейл був і останнім. Це дало мені уявлення про фактори ризику, який чоловіки відчували на собі мільярди років. Це невесело. Однак, усвідомивши ці ризики, я натрапила на кількох цікавих людей, і це пояснювало, чому я ніколи не зустрічалася на першому побаченні за обідом. Мені потрібно було бути впевненою, що я зможу швидко відступити, якщо нам не буде про що розмовляти або якщо він захоче весь вечір обговорювати свою пристрасть до голих мотоперегонів на Алясці. З цих причин і тому, що люблю гарну каву, я вирішила для перших побачень обрати кав’ярні. Проте спочатку я встановила деякі правила. Навіть незначний натяк про колишню дружину, дружину, яка живе окремо, або про підлого адвоката дружини були підставами для того, щоб я замовила каву із собою і пішла геть.
Я зустрічала безліч чоловіків, які, здавалося, могли говорити лише про свої зруйновані шлюби та дітейпоганців. У цих чоловіків було стільки емоційного багажу, що вони мали б найняти власного носія. Такі люди були подібні, але я стикалася також із неймовірними диваками. Візьмімо, наприклад, чоловіка, який зателефонував мені після недовгого онлайн-спілкування. Упродовж нашої розмови я зауважила, що мене вразила його байдужість до різниці у віці між нами – я була старша за нього. Він відповів: «О, це мене заводить. До того ж те, що ти вчителька, – доволі виграшна ситуація. Знаєш, ти наче хтива старша вчителька». Я пробурмотіла, що мені потрібно перевірити роботи своїх учнів, і поклала слухавку. Мені відразу ж захотілося прийняти душ.
Інший чоловік, побачивши