Противоборчi Сили. Aldivan Teixeira Torres
Будь мудрий і здiйсни свою мрію.
-Я розумію. Момент, якого я чекав з тих пір, як піднявся на гору, настав. Спасиб вам, хранителю, за все ваше терпіння та те, що дбали про мене. Я ніколи не забуду вас чи моменти, що ми провели разом.
Бiль охопила моє серце, тому що я прощався з нею. Зараз були тiльки я і печера, дуель, який змінить історію світу, а також мою власну. Я дивлюся прямо на неї і виймаю ліхтарик з валiзи валізи, щоб овсвiтити шлях. Я готовий ввійти. Мої ноги здаються змерзлими перед цим гігантом. Мені потрібно зібрати сили, щоб продовжити шлях. Я бразилiєць, і я ніколи в життi не здаюсь. Я роблю свої перші кроки, і я маю легке відчуття, що хтось супроводжує мене. Я думаю, що я дуже особливий для Бога. Він вiдноситьсся до мене, якби я був його сином. Я прискорюю кроки і, нарешті, я входжу в печеру. Спочатку мене зачаровало, але я повинен бути обережним через пастки. Вологість повітря висока і дуже холодна. Сталактити і сталагміти практично скрізь навколо мене. Я пройшов приблизно п’ятдесят ярдів, і озноб починає охоплювати все моє тілу. Все, що я пройшов перед тим, як піднятися на гору, починає приходити менi на розум: приниження, несправедливість та заздрість інших. Здається, що кожен з моїх ворогів знаходиться в цій печері, чекаючи найкращого часу, щоб напасти на мене. Швидким стрибком, я подолав першу пастку. Вогонь печери майже пожер мене. Надiї не так пощастило. Прилипнувши до сталактита що звисає зi стелі, який чудово витримав мою вагу, мені вдалося вижити. Мені потрібно спуститися і продовжити свою подорож до невідомого. Я прискорюю кроки, але з обережністю. Більшість людей поспішають, поспішаючи перемагати, або добитися цілей. Фантастична спритність тільки що врятувала мене від другої пастки. Велика кiлькiсть списiв полетiли в мене. Один з них пройшов дуже близько до мого обличчя, вiн майже поцарапав моє обличчя. Печера хоче мене знищити. Вiдтепер, я повинен бути більш обережним. З того моменту, коли я увiйшов до печери, пройшла приблизно година, і досі я не дійшов до того місця, про яке говорила хранитель. Я повинен бути десь близько. Я продовжую йти, прискорюю кроки, і моє серце дає попереджувальний знак. Іноді ми не звертаємо уваги на знаки, які надає наш організм. Це трапляється тодi, коли спiткає невдача та розчарування. На щастя, це мене нестосується. Я чую дуже гучний шум, що йде в моєму напрямку. Я починаю бігти. Через де-кілька хвилин я усвідомлюю, що мене переслідує величезний камінь, що падає з великою швидкістю. Де-який час я біжу і раптом я розумiю, що можу рiзким рухом сховатись вiд каменя, в нишi печери. Коли каміньминає мене, передня частина печери закрита, а потім прямо попереду з’являються три двері. Вони представляють щастя, невдачу та страх. Якщо я виберу невдачу, я ніколи не стану ніким іншим, анiж бідний безумець, який колись мріяв стати письменником. Люди почнуть мене жалiти. Якщо я виберу страх, я ніколи не зросту і не стану всесвiтньовідомим. Я міг би потрапити на самiсiньке дно і втратити себе назавжди. Якщо я виберу щастя, я продовжу здiйснювати свою мрію, і перейду до iншого плану.
Передо мною стоять три дверi на вибiр: одна праворуч, друга