Дякую за запізнення: керівництво для оптимістів сучасності. Томас Фридман
на чипі», – зауважив Крейґ Манді.
Взаємопосилювані прориви в конструкції чипа та програмному забезпеченні заклали підвалини нещодавніх проривів у царині штучного інтелекту. Машини тепер здатні абсорбувати й обробляти дані нечуваними раніше темпами та в небачених обсягах, тому можуть нині розпізнавати патерни й навчатися, як це робить наш біологічний мозок.
А почалося все з першого мікрочипа й закону Мура. «Багато хто неодноразово передбачав кінець закону Мура, – сказав наприкінці Голт, – і робили це вони з різних причин. Єдине, що в них спільне, – те, що всі вони помилилися».
Сенсори: чому офіційно закінчилися здогади
Були часи, коли можна було когось назвати «тупий, як пожежний шланг» або «тупий, як сміттєвий бак».
Я б так більше не говорив.
Одним з основних і, можливо, несподіваних наслідків технологічного прискорення стало ось що: пожежні шланги та сміттєві баки стають нині справді розумними. Наприклад, візьміть реєстратор тиску у шлангу-гідранті фірми Telog, що приєднується до пожежного гідранта й бездротово передає тиск води на комп’ютер місцевих комунальників, значно знижуючи кількість поривів і виходу з ладу гідрантів. А тепер до цього можна долучити сміттєві баки компанії BigBelly, які завантажуються за допомогою сенсорів і бездротово повідомляють, що вони вже заповнені та їх слід випорожнити, – тож сміттєвози можуть оптимізувати свої маршрути й місто стане чистішим за менші гроші. Навіть сміттяр тепер – технічний працівник. На сайті компанії повідомляють, що «габарити бака BigBelly в дюймах (ширина – 25, глибина – 26,8, висота – 49,8); мотокомпактори на них працюють на вбудованих сонячних панелях, що набагато зменшує обсяг сміття й допомагає робити вулиці зеленішими й чистішими… Збірники відходів використовують хмарні технології для цифрового сповіщення сміттярів, що вони заповнені й потребують негайної уваги».
Це сміття може скласти іспит зі стандартного оцінювання!
Такими розумними гідранти та сміттєві баки стають завдяки ще одному прискоренню, що напряму не стосується обчислення, але має критичне значення для можливостей обчислення – ідеться про сенсори. Веб-сайт WhatIs.com визначає сенсор як «пристрій, що розпізнає й реагує на ввід із фізичного довкілля. Специфічним вводом може бути світло, тепло, рух, волога, тиск чи будь-які інші прояви довкілля. На виході ми одержуємо сигнал, який виводиться на дисплей у читабельному для людини вигляді в місці розташування сенсора або передається через електронну мережу для подальшого зчитування та оброблення».
Завдяки прискореній мініатюризації сенсорів ми вже можемо цифрувати чотири відчуття: зорові, звукові, доторкові, слухові – і працюємо над п’ятим – смаком. Сенсор тиску в пожежному гідранті на бездротовому зв’язку надає цифрові вимірювання, які показують комунальникам, коли тиск зависокий, а коли – занизький. Температурний сенсор відстежує розширення та стискання рідини в термометрі для виведення температурних