Дякую за запізнення: керівництво для оптимістів сучасності. Томас Фридман
більше не лімітувалася властивостями й обмеженнями електрики, а тільки властивостями світла, – пояснював він. – Тоді наші хлопці, що займалися лазером, перейшли до найцікавішого». Вони знайшли всілякі нові способи пакувати більше інформації, використовуючи лазер і скло. До цих способів належало розподілене в часі мультиплексування – вмикання й вимикання світла або пульсування лазерами для прирощування потужності. Сюди ж належить мультиплексування з поділом довжини хвилі, використання різнокольорового світла для одночасного передавання різних телефонних розмов, а потім ці властивості вдалося об’єднати.
Для них прискорення ще не вичерпано. «Історія останніх двадцяти років свідчить, що ми далі винаходимо швидші та кращі шляхи розділення різних властивостей світла, щоб пакувати більшу кількість інформації, – сказав Баксбаум. – Темп передавання даних кабелем на дні моря становить нині трильйони бітів на секунду». І вже на якомусь етапі, за його словами, ви «наштовхуєтеся на закони фізики», але все ще триває. Компанії експериментують не просто зі способами зміни імпульсу або кольору світла для збільшення потужності, але й із новими можливостями формування світла для пересилання понад 100 трильйонів бітів на секунду волоконними лініями.
«Ми щораз більше наближаємося до часу, коли зможемо пересилати майже необмежену кількість інформації за нульових витрат, – оце ті нелінійні прискорення, про які ви говорите», – сказав Баксбаум. Більшість людей використовує цю нову потужність для завантаження фільмів, але вона придасться скрізь. «Я о п’ятій ранку замовив книжку, і сьогодні Amazon мені її доправить».
Азартна гра AT&T
Усі ці оптоволоконні наземні лінії й підводні кабелі – лише частина можливостей зв’язку. Щоб вивільнити всю силу революції в галузі мобільних телефонів, треба було також збільшити швидкість і розширити вихід на бездротові мережі.
У цьому брало участь чимало гравців, включно з AT&T і його серйозними ставками, про які мало хто знав. Це сталося 2006 року, коли операційний директор, а згодом і виконавчий директор компанії Рендол Стефенсон нишком уклав угоду зі Стівом Джобсом про те, що AT&T стане ексклюзивним сервіс-провайдером у США для цієї нової штукерії, що називалася айфон. Стефенсон знав, що ця угода розширить можливості мереж AT&T, але насправді він і половини не знав. Айфон з’явився настільки швидко й настільки по-тужно вибухнула потреба в потужностях через революцію застосунків, що AT&T зіштовхнувся з колосальною проблемою. Треба було буквально за ніч збільшити потужність із наявними базовими лініями й бездротовою інфраструктурою. На кону була репутація AT&T, а Джобс попусту не дасть, якщо в його чудовому телефоні зриватимуться дзвінки. Щоб розв’язати проблему, Стефенсон звернувся до завідувача відділу стратегій Джона Донована, а той підрядив Кріша Прабху, нового президента лабораторій AT&T.
Далі – слово Доновану: «Ішов 2006 рік, і Apple вів переговори