Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто
вдягни черевики татка!» Це нагадує мені одну дівчинку чотирьох з половиною років, яка говорила: «Коли я стану дідусем, я з моїми онуками робитиму те й се…» Вона переросла вік, коли дівчинка не знає, що вона дівчинка. Але ніхто не подбав про те, щоб їй пояснити: «Коли ти постарієш, ти будеш бабусею, і то коли заведеш своїх дітей, які теж стануть мамами й татами, а не просто тому, що ти будеш старенька». Двозначність балачок, які нічого не прояснюють, може зупинити сексуальний розвиток. Діти можуть досхочу бавитися, імітуючи дітей або дорослих протилежної статі, але лише за умови, якщо це – гра, а не проект їхнього майбутнього.
Цієї різниці дітям не пояснюють. Це так само, як зрозуміти, чому не можна чіпати електричну розетку: діти потребують, щоб їм розтлумачили суперечність між спокусами й бажаннями та небезпеками їхнього втілення.
У післявоєнний час вихователів почало непокоїти непросте питання: чи потрібно запроваджувати в шкільне навчання сексуальну освіту?
Мені довелося брати участь в офіційних зборах на цю тему в Сорбонні. Для інспекторів академії ця перспектива була справжнім жахіттям; вони вбачали тільки один спосіб, як можна притлумити лихоманку, що передує пубертатному віку. Пропонували такий вихід: так навантажити весь цей шалений молодняк інтелектуальною працею і фізичними вправами, щоб на мастурбацію в нічних дортуарах більше не залишалося ані сил, ані часу. Розумова і фізична втома прожене дитячі фантазми, пов’язані з несвідомими потягами плоті, любовними, дружніми або чуттєвими зв’язками поміж дітьми або між дітьми та дорослими, як гетеросексуальними, так і гомосексуальними. Це був останній тріумф освітньої системи Жуля Феррі2, додатком до якої стала ось така етика виховання.
Крайньої межі цей примусовий рецепт досяг у логіці концентраційного табору: порції зменшують доти, доки ув’язнені не починають думати тільки про їжу, а не про стосунки з іншими. У людей, виснажених, під загрозою смерті, більше немає часу для взаємин, якщо вони припинять працювати.
Щоб експлуатувати працю людини, її енергію або використовують, або відволікають на щось інше.
Повертаючись до школи: коли потрібно було виправити педагогіку після Жуля Феррі, вводячи до неї сексуальну освіту, то насправді лише запровадили ще одну вправу з риторики, з сухими й безособовими роздумами на задану тему. Але годі пояснити геть усе тільки в термінах біології, та ще й для дитини у віці, коли на неї чинять стільки утисків і вона постійно фантазує.
У кожному разі ця інформація приходить із великим запізненням. Адже сексуальність відіграє вирішальну роль уже з моменту нашого народження; дитина безнастанно виражає її щодня за допомогою свого тіла. Несвідомий сексуальний потяг тягне за собою міжособистісне спілкування, яке більше не припиняється між людьми від самого початку життя. Воно виявляє себе в мові, але відповідно до рівня нашого