Іскра радості: ілюстрований майстер-клас з організації простору та прибирання. Мари Кондо
ви усвідомите, що можна не лише визначити топ три, але й класифікувати за рангами решту. Звісно, щоби знайти місце для кожної речі, знадобиться чимало часу, та коли ви визначитеся з десяткою чи двадцяткою лідерів, то зрозумієте, що решта речей, які займають позицію нижче певного рангу, не приносять вам жодної користі. Пошуки власної «лінії радості» – це дуже захопливий процес.
Ось іще одна порада щодо того, як на початку сортування одягу визначитися з речами, які приносять вам радість: починайте з того, що носите ближче до серця. Знаєте чому? Бо радість ви відчуваєте серцем, а не головою. Чим ближче одяг до вашого серця, тим легше обирати. Наприклад, зі штанами та спідницями легше, ніж зі шкарпетками, а з блузами та сорочками легше, ніж із тим, що носиться нижче. Білизну, як-от ліфи та камісолі, ми носимо найближче до серця, але цих предметів одягу замало для того, щоби з чимось порівнювати. Тому моє правило номер один – починати з кофтин.
Якщо ви вагаєтеся щодо якоїсь одежини, обійміть її, а не просто торкніться. Ваше тіло зреагує, коли річ опиниться ближче до серця, і ви збагнете, чи виникла всередині вас радість. Не впевнені щодо якоїсь речі? Торкайтесь, обіймайте і уважно розглядайте її. Урешті можете навіть одягнути її. Якщо у вас багато речей, які вам хотілось би примірити, ліпше скласти їх в окремий стос і зробити це після того, як закінчите сортування решти одягу.
Спочатку, можливо, буде важко розпізнати, що дійсно приносить вам радість. Одна з моїх клієнток п’ятнадцять хвилин визначалася з річчю, яку взяла до рук першою. Не переймайтесь, якщо вам також потрібно для цього чимало часу. Різниця у швидкості відображає лише різницю в досвіді. Відвівши собі на початку достатньо часу, щоби дослідити відчуття радості, згодом ви будете приймати рішення дедалі швидше. Тому не здавайтесь і не полишайте спроб.
Я дуже часто чую від клієнтів питання: «А що ж робити з речами, які мені потрібні, але не викликають радості?» Більшість людей відчувають розгубленість, стикаючись із суто практичними речами, як-от зимова термобілизна, яка надягається лише в найлютіші морози. Те саме стосується сортування інструментів на кшталт ножиць чи викруток.
«Ця річ не викликає в мене особливого запалу, але ж вона мені необхідна?» Це поширене запитання, і моя відповідь завжди та сама. Якщо це дійсно не викликає радості, ну ж бо, позбудьтеся її! Коли клієнт каже: «Чому б і ні?» – все гаразд. Але дуже часто люди пручаються: «Чекайте-но, але ж вона мені потрібна». Або: «Але ж іноді я її використовую». У такому разі я заохочую їх залишити цю річ.
Може здатися, що це безвідповідально з мого боку, але насправді це рішення напрацьовано багаторічним досвідом. Я серйозно взялася досліджувати мистецтво прибирання, коли вчилась у середній школі. Завершивши фазу тотального викидання, ніби запрограмований робот, я усвідомила, як важливо залишати лише ті речі, які приносять радість. І це підхід, котрий я відтоді практикую. Принаймні