Куди зникає щастя. Кара Мелоді Брайт
-5-4496-8351-9
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Передмова
Кожна дитина найбільше на світі мріє стати дорослою і скоріше вирости. Здається, що краще цього і бути нічого не може. Коли ти сам перетворюєшся в важливого чоловіка або поважну жінку, то можеш їсти скільки завгодно шоколаду, дивитися улюблені серіали до світанку і навіть не чистити зуби перед сном.
Для будь-якої дитини доросле життя – це межа фантазій і рай на землі. Але що стає з нами, коли ми все ж виростаємо? І куди пропадає та життєрадісна, відкрита і світла істота, яка ранiше мешкала у нас в душі?
Чому дорослі люди здебільшого – це нещасні, постійно кудись поспішаючi і біжучi тіні? І чому єдине, що насправді їх турбує – це сумний будинок, в якому вони живуть або жахливо нудна робота, на яку вони змушені їздити кожен день з натовпом таких же сірих тіней?
Як виходить так, що дорослішання не робить нас краще? Адже часто ми, знаходячи цінний життєвий досвід і накопичуючи життєву мудрість, розплачуємося за це власним щастям. Своєю душевною легкістю і внутрішньою чистотою. Серцевої цнотою, в кінці кінців.
Згідно з нудною статистикою і даними сучасних фахівців, переважна кількість дорослих людей у всьому світі вважають себе нещасними. Причому абсолютно не має значення, скільки у них є грошей на банківському рахунку і скільки квадратних метрів числиться в щомісячних квитанціях. І багаті, і бідні можуть відчувати себе безрадісно і впадати у депресію. І навіть наявність щасливого, на перший погляд, сімейного життя – це аж ніяк не гарантія внутрішньої ейфорії…
Виходить, радість в цьому житті кудись пропадає в міру того, як ми з вами починаємо дорослішати. Але куди ж вона дівається? І чому ці кошмарні речі взагалі відбуваються? Як повернути собі ту безтурботну, веселу дитину, якою ви були колись? І чи можливо це взагалі?..
Цей посібник не просто змусить вас перестати бути занадто дорослими. Вiн покаже вам, що дорослішання – це зовсім не обов'язково щось нудне, посереднє і нецікаве. Ця книга навчить вас зберігати всередині власної душі чарівне, світле дитя, дбайливо оберігаючи його. Для того, щоб ви більше ніколи не відчували себе самотніми. Для того, щоб цей великий і барвистий світ знову повернувся до вас обличчям.
Найголовніше – це не перегинати з серйозністю. Як часто всі ми, дорослі, кидаємося в вир з головою, цілком розчиняючись в буденних турботах, нескінченних проблемах і чергующiхся невдачах… Замість того, щоб закликати на допомогу себе самого з далекого, несправедливо забутого минулого.
І якщо тобі все ще здається, що це ніяк не зуміє повернути тобі щастя, то просто постав собі одне просте питання. Запитай у себе, як часто у дитинстві ти переживав через ті речі, які отруюють твоє існування зараз.
Скільки разів тебе хвилював курс долара або чергове підвищення цін в супермаркеті. Чи міг ти всерйоз засмутитися в свої одинадцять років через те, що у дорослого сусіда з вусами з'явилася нова машина. І коли ти подумаєш над цим, то сам зрозумієш, як сильно ти змінився з тих пір.
Урок перший
Для початку давай познайомимося. Мене звуть Кара. Мені скоро виповниться 31 рік і у мене троє дітей. До недавнього часу я наївно вважала, що зобов'язана з кожним роком ставати все дорослішою. Все нуднішою. Відкидати геть всі ті дурні речі, які зовсім не відповідають образу глибокодумної, навченої досвідом людини.
Я переконувала себе, що з кожним новим прожитим роком я повинна проводити якусь звітність для самої себе. Наприклад, чи є мені чим похвалитися перед своїми однолітками? Домоглася чи я чогось більшого за ці місяці або ж залишилася топтатися на колишньому місці?
Я роздумувала про всі ці речі, тужливо проводжаючи поглядом безтурботних підлітків, яким немає ніякого діла до того, ким є їхні друзі. Тому що діти по своїй натурі дуже прості. І якщо ви їм подобаєтеся, вони приймуть вас будь-яким. І вже точно ніколи не стануть порівнювати з ким-небудь, хто відрізняється великим розумом, від природи більш красивий чи просто дуже фартовий. Тому що вони усвідомлюють, наскільки це нерозумно. Тому що ви – це ви, а не хтось інший.
Світ дорослих людей влаштований зовсім інакше. І тут діють свої дивні, жорстокі і часто навіть абсурдні закони. Наприклад, нікого не буде хвилювати те, що ви відрізняєтеся від маси якимись своїми індивідуальними особливостями. У суспільства є свої непохитні, класичні підвалини і навіть нормативні догми:
– Ти повинен прагнути до досконалості;
– Удосконалення – це коли ти перевершуєш інших.
А ще ти є неповноцінним і збитковим, якщо не задаєшся питанням розширення житла і нескінченної зміни автомобілів. Тому що все твоє життя має зводитися саме до цього.
Не має значення, що насправді приносить тобі щастя. І навіть якщо ти відчуваєш душевний комфорт і насолоджуєшся життям, коротаючи дні на старому курному горищі, збираючи фігурки фарфорових голубів, Суспільство Дорослих Людей спробує зробити все можливе для того, щоб зламати тебе.
Так,