Хранителі. Дин Кунц
Стрек побачив її відчай, який, вочевидь, сподобався йому більше, ніж зойк від болю, то перестав стискати її пальці, але не дозволив висмикнути руку. Він сказав:
– Ти заплатиш за плювок у моє обличчя. І тобі це сподобається.
Нора промовила невпевнено:
– Я поскаржуся твоєму начальнику, і тебе звільнять.
Стрек лише посміхнувся. Норі було цікаво, чому він навіть не потурбувався витерти шматки вівсяного печива з обличчя. Проте через мить вона здогадалася: він хотів змусити її зробити це.
– Втратити роботу? А… я вже не працюю у «Водлоуз ТіВі». Звільнився вчора ввечері. Тому в мене є для тебе час, Норо, – промовив Стрек.
Вона опустила очі, не маючи сил приховати страх. Вона тремтіла так, що здавалося, скоро навіть її зуби зацокотять.
– Я ніколи не затримуюся на тривалий час на жодній роботі. Такому чоловікові, як я, дуже швидко все набридає. Я сповнений енергії. Окрім того, життя занадто коротке, щоб витрачати його на роботу, чи не так? Тому я трішки працюю, щоби призбирати грошенят, і тоді загуляю, як собі знаю. Час від часу я знаходжу таких жінок, як ти, які мають велику потребу в мені; вони моляться, щоб знайти подібного чоловіка, і я їм у цьому допомагаю.
«Копни його, вкуси, видряпай очі», – подумки наказувала собі Нора, але продовжувала сидіти в заціпенінні.
Рука Нори тупо нила, і вона ще пам’ятала, яким пекучим і сильним спершу був біль.
Стрек заговорив м’якшим, підбадьорюючим, переконливішим голосом. Але це ще більше її налякало.
– Я допоможу тобі, Норо. Я поживу в тебе деякий час. Нам сподобається. Без сумніву, ти нервуєш через мене, і я розумію чому. Чесно. Але повір мені, це те, що тобі потрібно, дівчинко. Це переверне все твоє життя і докорінно змінить тебе. Це найкраще, що може статися з тобою.
2
Ейнштейну дуже сподобався парк.
Коли Трейвіс зняв ошийника, ретривер підійшов до найближчої клумби, на якій росли великі жовті нагідки, оточені рядом пурпурових нарцисів, і повільно обійшов її; було помітно, що він зачарований. Ретривер підійшов до яскравої клумби з пізніми жовтцями, а потім до іншої, на якій росла розрив-трава. З кожним відкриттям пес усе сильніше метляв хвостом. Кажуть, що пси бачать усе в чорно-білих тонах, але Трейвіс міг заприсягнутися, що Ейнштейн здатен розрізняти кольори. Ейнштейн обнюхував усе: квіти, чагарник, дерева, каміння, урни, зім’яте сміття, підніжжя фонтанчиків питної води та кожен метр землі, якою проходив. Без сумніву, він відтворював образи людей і собак, які пройшли тут, завдяки своєму нюху. Ці картини були такими ж чіткими, як для Трейвіса світлини.
Впродовж усього ранку та першої половини дня ретривер не зробив нічого дивного. Його поведінка типового «дурного пса» виглядала настільки переконливою, що Трейвісу стало цікаво, чи інтелект собаки, який майже не поступався людському, проявлявся лише у вигляді коротких спалахів, чогось на кшталт епілептичних приступів, але в хорошому сенсі цього слова. Але після вчорашнього незвичайність