Усе від А до Я. Дебби Джонсон
домовленості з ними, чи всиновити дитину, як Елтон Джон і Девід Ферніш. Але в часи його молодості… ну, «переконані холостяки» не ставали батьками та й по всьому. І судячи з того, що йому відомо про життя Андреа, він навіть радий, що так вийшло.
Він тягнеться до неї і бере її долоні у свої. У нього великі руки – він загалом має статуру, як у ведмедя грізлі, – а в неї маленькі. Її шкіра тоненька, немов вкрита пилом сторінка старої книги, і він тримає її обережно, наче боїться, що вона може розпастися і полетіти геть він найлегшого дотику. Він відчуває, як її пальці стискають його долоню, і подумки дякує за те, що може бути поряд. Хоча її доньки не з нею, але вона не сама.
– Льюїсе, що скажеш, усе готово? – шепоче вона, перериваючи хід його думок. Він думав, що вона перебуває на межі чергового відрізку хворобливого сну.
– Гадаєш, я зробила достатньо? – запитує вона, стискаючи його пальці своїми і сподіваючись на розраду.
– Люба, усе більш ніж готово. Я ще ніколи не бачив, щоб ти проявляла такі організаторські здібності, як протягом останніх кількох тижнів. Цього вистачить, я обіцяю. Не хвилюйся про це – я знаю, що робити. Усе готово, і я досконало зіграю свою роль.
– Ха! То це буде вперше…– бурмотить Андреа саркастично. Вічно вона критикує. Лише тому, що одного разу – одного-єдиного разу – він упустив на підлогу клятий череп під час постановки «Гамлета» в їхньому любительському театрі.
Вона намагається сісти рівно, і Льюїс бачить, що їй це важко. Він допомагає їй посунутися вперед і кладе подушку так, щоб Андреа могла опертися і сидіти рівно. Він кидає на неї ще один останній погляд – волосся настільки охайне, наскільки це можливо, макіяж нанесено, жахливі сережки відсутні. Вона наполягла на «належному вбранні», навіть попри те, що її кремова шовкова блуза тепер звисає з плечей, і обприскалася парфумами «Коко» від Шанель, ніби дівчата зможуть якось побачити аромат, коли дивитимуться відео.
– Гаразд, – говорить вона, глибоко вдихаючи. – Думаю, я готова. Я майже бачу фігуру з косою, що чекає в коридорі поряд з торговим автоматом, любий, тож нам краще поквапитися. Шоу має тривати. Поїхали?
Він киває і вмикає камеру. Раніше він не надто добре вмів поводитися з технікою, тож йому довелося вчитися швидко. Тепер, якщо йому колись набридне виконувати роль Поважного Сільського Юриста, він може податися у відеоблогери.
– Перевірка, раз, раз…– говорить Андреа гучним і впевненим голосом, сильнішим, ніж будь-коли протягом останніх кількох днів. Актриса є актриса.
Він виставляє камеру під потрібним кутом, знаючи, що вона наполягатиме на другому дублі, якщо з першого щось не відповідатиме її високим вимогам. Він показує великий палець: усе готово.
Вона дивиться на нього своїми чарівними очима і посміхається в камеру. Це ідеальний великий план, і вона витримує паузу саме так, як слід.
– Любі мої. Роузгіп, Попкорн, єдині мої рідні люди. Не хочу надто драматизувати, але якщо ви дивитеся цей запис, це може означати лише одне: