Втеча від свободи. Еріх Фромм

      Передмова І (до першого видання)

      Ця книжка є частиною великого дослідження структури характеру[1] сучасної людини, а також проблем взаємодії між психологічними та соціологічними чинниками суспільного розвитку, над яким я працюю вже кілька років і на повне завершення якого знадобилося б значно більше часу. Теперішні тенденції політичного розвитку і їхня загроза найбільшим досягненням сучасної культури – індивідуальності та унікальності людини – змусили мене урвати роботу над проблемою загалом і зосередитися на одному аспекті, ключовому для культурної і соціальної кризи наших днів: на значенні свободи для сучасної людини. Моє завдання в цій книжці було б істотно легшим, якби я мав можливість відіслати читача до завершеного курсу, присвяченого структурі характеру людини в сучасній культурі, оскільки значення свободи можна повноцінно зрозуміти лише через аналіз згаданої структури. Тож мені доводиться звертатися до певних концепцій і висновків, не розкривши їх так, як би я це зробив у повному викладі. Деякі надзвичайно важливі проблеми я порушив лише побіжно, а іноді й зовсім мусив їх пропустити. Проте я вважаю, що психолог має зробити свій внесок у розуміння сучасної кризи невідкладно, навіть пожертвувавши бажаною повнотою викладу.

      Підкреслюючи значення психологічного аспекту теперішньої ситуації, на мою думку, ми аж ніяк не переоцінюємо вагу психології. Основним суб’єктом соціального процесу є індивід, його бажання і страхи, пристрасті й роздуми, схильність до добра чи зла. Щоб збагнути динаміку суспільного розвитку, ми повинні розуміти динаміку психічних процесів, що відбуваються всередині індивіда, точнісінько так, як для розуміння індивіда нам треба розглядати його в контексті культури, яка його формує. Основна ідея цієї книжки полягає в тому, що сучасна людина, звільнена від пут доіндивідуалістичного суспільства, які давали їй спокій та водночас обмежували її, не здобула свободи в сенсі реалізації індивідуального «я»[2], тобто вираження її інтелектуальних, емоційних і чуттєвих здібностей. Свобода хоч і принесла людині незалежність і раціональність, але й зробила її ізольованою, а отже – стривоженою та безсилою. Ця ізоляція нестерпна, тож людина має кілька альтернатив: або втекти від тягаря свободи до нової залежності, нового підпорядкування або просуватися далі аж до повної реалізації позитивної свободи, заснованої на унікальності та індивідуальності кожного. Хоча ця книжка є радше діагнозом, ніж прогнозом, і не вирішенням, а лише аналізом проблеми, результати нашого дослідження можуть скоригувати напрям необхідних дій, бо розуміння причин тоталітарної втечі[3] від свободи є передумовою будь-якої дії, спрямованої до перемоги над силами тоталітаризму.

      Я висловлюю подяку всім друзям, колегам та учням за стимулювання і конструктивну критику моїх думок. Читач знайде в примітках посилання на авторів, яким я найбільше зобов’язаний ідеями, викладеними в цьому виданні. Особливо я хочу подякувати тим, хто безпосередньо сприяв її завершенню. Передовсім міс Елізабет Браун, що допомогла мені своїми неоціненними порадами та критичними зауваженнями в упорядкуванні цієї книжки. Крім того, Т. Вудгаузу за його велику допомогу в редагуванні рукопису і д-ру А. Зайдеману в сприянні щодо порушених у цьому виданні філософських проблем.

      Я також хочу подякувати видавцям за право скористатися фрагментами з наведених у цій книжці праць…

      Е. Ф.

      Передмова ІІ

      Майже двадцять п’ять років минуло від часу першого публікування цієї книжки. Двадцять чотири видання, що вийшли відтоді, були прочитані фахівцями та неспеціалістами, особливо студентами, і я радий, що нове видання в Бібліотеці Ейвон зробить книжку доступною ширшому колу читачів.

      «Втеча від свободи» – це аналіз феномена людської тривожності, спричиненої розпадом середньовічного світу, в якому людина, попри всі загрози, почувалася впевнено й безпечно. Після століть боротьби людина змогла здобути нечувані матеріальні блага; в одній частині світу вона створила демократичне суспільство й нещодавно зуміла захистити його від нових тоталітарних загроз; проте, як показує аналіз у «Втечі від свободи», сучасна людина ще й досі стривожена і піддається спокусі віддати власну свободу всіляким диктаторам – або втратити її, перетворившись на маленький гвинтик машини, добре нагодований і гарно вдягнений, та все ж «гвинтик», невільний автомат.

      Через двадцять п’ять років постає питання, чи збереглися соціальні й психологічні тенденції, на яких ґрунтується ця книжка, і чи немає ознак того, що вони йдуть на спад. Без сумніву, причини, що вселяють людині страх перед свободою, тривогу і готовність перетворитися на автомат, за останню чверть століття не тільки не зникли, а й значно посилилися. Найважливішою в цьому сенсі подією стало відкриття атомної енергії та можливість її застосування як зброї знищення. Ніколи раніше в історії людський рід не стояв перед загрозою цілковитого винищення, тим паче – від власних рук. Але зовсім