Втеча від свободи. Еріх Фромм
підтверджує це те, що теоретичні відкриття соціальної психології є марними щодо впливу на суспільний розвиток? Важко переконливо відповісти на таке питання, та й автор, який працює в цій галузі, може бути надміру оптимістом щодо соціальної цінності своєї діяльності й праці його колег. Та, попри це, моя впевненість у важливості розуміння індивідуальних і соціальних реалій тільки зросла. Я стисло можу пояснити свою думку. Багатьом дослідникам людини й сучасного суспільства стає дедалі ясніше, що головні наші труднощі криються в тому, що розвиток людських емоцій обганяє розвиток розумових здібностей людини. Людський мозок живе у ХХ столітті; серце більшості людей – досі ще в кам’яній добі. Більшість людей ще не досягли того рівня зрілості, щоб бути незалежними, розумними, об’єктивними. Їм потрібні ідоли й міфи, щоб витримати той факт, що людина – самотня, що вона повинна сама надати сенс власному життю, а не отримати його від якоїсь вищої сили. Людина придушує в собі ірраціональні пристрасті – потяг до руйнації, ненависть, заздрість і помсту; вона схиляється перед владою, грошима, суверенною державою, нацією; і хоча при цьому на словах людина віддає належне вченням великих духовних вождів людства – Будди, пророків, Сократа, Ісуса, Магомета, – вона перетворила ці вчення на суміш забобонів та ідолопоклонства. Як же людство може врятувати себе від самознищення в цьому розриві між передчасною інтелектуально-технічною надмірною зрілістю та емоційною відсталістю?
Скільки я бачу, відповідь є тільки одна: посилити усвідомлення найважливіших фактів нашого соціального буття, досягти розуміння, достатнього для захисту нас від невиправних безумств, підвищити нашу здатність до об’єктивності й розумного судження. Ми не можемо сподіватися на подолання всіх помилок нашого серця з їхніх згубним впливом на уяву і мислення лише за одне покоління – можливо, спливе тисяча років, перш ніж людина переросте свою до-людську історію, що тривала сотні тисяч років. Однак у цей вирішальний момент навіть трохи краща вдумливість – об’єктивність – може мати життєво важливе значення для всього людства. Таке саме значення має й розвиток наукової, динамічної соціальної психології. Адже прогрес соціальної психології необхідний для протидії небезпекам, спричиненим прогресом фізики й медицини.
Ніхто не усвідомлює браку наших знань краще за дослідників, що працюють у цій галузі. Я сподіваюся, що книжки, подібні до «Втечі від свободи», можуть спонукати вчених звернути увагу на цю царину психології, бо покажуть, як нам потрібні такі наукові розвідки і водночас наскільки нам бракує знань, адже знаємо ми, по суті, лише основи.
Від мене можуть очікувати відповідь на ще одне питання: чи не вважаю я за потрібне ґрунтовно переглянути свої теоретичні висновки після двадцяти п’яти років? Мушу зізнатися, що всі істотні елементи мого аналізу досі чинні, тож потребують не перегляду, а розширення й розробки в інших напрямках. Частково я сам