Тричі не вмирати. Спадок. Олег Говда
твоє синюшне обличчя і червоні очі, поперек дверей ляже, а за такого вурдалаку свою кровиночку не віддасть…
Сказав і заткнув кулаком рота, злякано озираючись. А потім швидко зашепотів на івриті якусь охоронну молитву.
– Гаразд… Дякую, дядьку Іцхак… – Тарас уже починав звикати до того, що мусить весь час змінювати свої плани. – Трохи подрімати й справді не зашкодить…
Хотів ще щось додати, але лише колихнув чубом, уткнувся чолом у складені на столі руки і миттю провалився у глибокий сон – властивий тільки молоді, впевненій, що попереду багато часу і вони все встигнуть.
Розділ п’ятий
Прокинувся Тарас, як тільки перші промені сонця зазирнули у світлицю. І хоч спав недовго, навіть шия не затерпла від незручного положення, відчув, що відпочив. Ось тільки з очима творилося щось недобре. Усе немов затягнуло легким серпанком і бачене стало роздвоюватися. Але не розмито, як при сп’янінні чи після сильного удару по голові, а так, немов кожним оком Куниця дивився окремо. І бачив, відповідно, усе по-іншому. Наприклад – праве око стверджувало, що глечик сам злетів у повітря і без сторонньої помочі став наливати молоко в кухоль. У той час як ліве – виразно бачило напівпрозору і трохи скособочену жіночу постать, чия тонка рука, власне, й утримувала посуд.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.