Тінь над Інсмутом. Говард Филлипс Лавкрафт
виявляти особливу пильність і радіти вже тому, що залізницю, схоже, поки що ніхто не патрулював.
Безпосередньо перед тим, як увійти до цього отвору, я кинув швидкий погляд назад, проте переслідування не виявив. З цієї відстані шпилі та дахи Інсмута, оточені жовтуватим чарівним місячним сяйвом, здавалися навіть мирними, і я мимоволі подумав про те, як же прекрасно вони виглядали до того, як над містом зависла ця страшна тінь невідомого прокляття. Вслід за цим, коли я перевів погляд від міста в глиб суходолу, мою увагу привернуло щось не таке заспокійливе і навіть лячне, причому настільки, що я мимоволі на мить застиг на місці.
Те, що я побачив (чи мені лише здалося?), було якимось хвилеподібним хитанням, яке спостерігалося далеко на півдні. Незабаром я втямив, що дорогою на Іпсвіч просувається величезна юрба невідомих мені істот. Відстань була занадто великою, тому деталей я не розрізняв, однак вигляд цієї маршової колони мені вкрай не сподобався. Надто вже дивно вона хилиталася та неприродно яскраво виблискувала в променях круглого місяця, що змістився до цього часу на захід. Незважаючи на те, що вітер дмухав зараз у протилежному напрямку, я начебто навіть розрізнив щось схоже на віддалений гамір, а якесь бісівське дряпання та мукання, що долинало до моїх вух, видавалося ще огиднішим та грізнішим, ніж усі ті звуки, які мені доводилося чути до цього.
У моєму мозку промайнула низка найменш приємних, більше того – відчайдушних здогадів. Я чомусь подумав про тих жаских інсмутських тварюк, які, як мені розповідали, безвилазно ховалися в гігантських смердючих «мурашниках», а тепер буквально заполонили все морське узбережжя. Пригадалися і ті невідомі мені плавці, яких я бачив далеко в морі. Більше того, якщо взяти до уваги чисельність усіх тих гуртів, які мені вже довелося спостерігати цієї ночі, а також тих загонів, які зараз, вочевидь, охороняли виходи з міста, масовість нового натовпу переслідувачів здавалася на диво великою для майже безлюдного Інсмута.
Звідки ж могла взятися вся ця армада, що зараз постала перед моїми очима? Невже ті стародавні таємничі катакомби і справді заполонили орди представників небаченої та нікому не відомої форми життя? А може, якийсь загадковий корабель і справді висадив їхній десант на той бісовий риф? Але хто вони і чому опинилися тут? Адже якщо такий значний загін суне по дорозі до Іпсвіча, чи не могло статися так, що патрулі і на інших дорогах також істотно посилені?
Я вступив у порослий чагарником отвір у насипу і став повільно просуватися по ньому, коли вчергове відчув хвилю нудотного запаху риби, що з’явився невідь-звідки. Невже вітер настільки стрімко змінив свій напрямок і став задувати з моря, перетинаючи усе місто? Швидше за все, так воно і було, оскільки я вже став розрізняти шокуюче гортанне бурмотіння, що чулося з того боку, звідки досі було анічичирк. Але тепер до них долучилися й інші звуки – щось на кшталт повсякчасного грюкання або стукання, що чомусь навіяло на мене образи чогось